Микола Понеділок
Казка недосказана моя
Гумористичні образки та новели

Вибране
Том 1

Редактор Ольга Веремійчик
Коректор Тамара Северина
Комп’ютерна верстка Романа Марчишина

Підписано до друку 12.12.2002. Формат 60х84 1/16.
Папір офсетний № 1. Гарнітура JournalC. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 20,46. Обл.-вид. арк. 18,05. Наклад 3000 прим.

Видавництво імені Олени Теліги.
Реєстраційне свідоцтво № 21638468, видане 15.02.95.
01010, Київ, 10, вул. Івана Мазепи, 6.

Повернення Миколи Понеділка додому

Твори талановитого українського письменника Миколи Понеділка переповнені тугою за рідним краєм, за рідним селом і за батьківською хатою. Ця туга є у гуморесках, в оповіданнях та повістях, вона визирає майже з кожної сторінки його книг. Та ж він сам подає кредо, що сумною стрічкою проходить у всіх його писаннях — його «душа до всього звикла, лише не до чужини».
Не судилося Понеділкові дочекатися визволення його улюбленої батьківщини із совєтського ярма і радіти разом з нами усіма проголошенню незалежності у 1991 році. Не судилося поїхати до рідного Новомиргорода, де народився і виростав наш письменник і гуморист.
Аж у 2002 році цим двотомником із вибіркою його творчості, який завершили у Києві завдяки ініціативі Дослідної Фундації ім. О. Ольжича і Видавництва імені Олени Теліги, Микола Понеділок, письменник, гуморист і актор, так широко і глибоко люблений серед українців, що живуть поза батьківщиною, нарешті повертається на батьківщину.
Ми певні, що численні читачі оцінять творчість і зрозуміють популярність серед української діаспори Миколи Понеділка, цієї непересічної людини, що так передчасно залишив цей світ, який не був для нього надто ласкавий.
Микола Понеділок народився в селянській сім’ї, в якій, як пише сам письменник, «мати немов вросла у землю, а батько помер не від недуг, а тому, що влада відібрала йому його життя — його хату, землю і вислала його на Сибір». Закінчивши в селі початкову і середню школу, поступив до Одеського університету саме у рік початку Другої світової війни, що перенесло його до армії, а відтак через Німеччину, де він перебував у таборах для переміщених осіб, до Америки, куди прибув у 1949 році.
Перебуваючи в Німеччині у таборі для переміщених українців, він зав’язав стосунки з українськими театральними колами, почав виступати у театрі Йосипа Гірняка, а потім — В. Блавацького, перекладав на українську мову відомі театральні твори і дістав визнання як актор і драматург. Письменницький дебют Миколи Понеділка припадає на 1947 рік, коли в літературному додатку до часопису «Українські Вісті» у Новому Ульмі була надрукована його перша новела під назвою «Чорна хустка».
Від того часу літературна творчість М. Понеділка зростає скорою ходою, і він пише пильно та плідно ряд новел, гуморесок, повістей, для яких стає таким характерним пов’язання дзвінкого сміху із так званим чорним гумором.
Його творчість пройнята глибокою любов’ю до людини, до свого друга, мешканця цієї землі, для якого він мав і розуміння, і прихильність, і доброту, і співчуття.
Найкращий знавець творчості М. Понеділка, а одночасно його найкращий приятель Юрій Стефаник — Юрій Клиновий у своїх численних аналізах творів Понеділка вважає, що «письменник залишив по собі триваліший пам’ятник, ніж той, що на Бавнд Бруку1 — залишив по собі твори, які нотуватиме на своїх сторінках історія української літератури».
Поєднання у найактивніші роки життя двох талантів Понеділка, письменницького і акторського, надало йому найбільший успіх та зробило його справжнім улюбленцем української громади в США і Канаді. Кожний його авторський вечір публіка вітала із справжнім захопленням, реагуючи тепло та щиро на його творчість у такому мистецькому виконанні. У 60—70-ті роки, коли Микола Понеділок їздив із своїми авторськими вечорами по північно-американському континенту, він став чи не найбільш популярним письменником української діаспори.
Що ж так брало за серце нашу публіку? Правдоподібно це дивне поєднання ліризму з гумором, добірка позитивних героїв із дітей та старців і соковита українська мова, яку Микола Понеділок особливо плекав та над якою працював, як мало хто із наших письменників. Чи можна найти багато письменників, які б призналися, що читали словник Грінченка кожного вечора, наче якусь поему? І саме за це особливе плекання рідної мови, особливо селянської, яку автор називає «баштанською», його писання часто порівнюють з творчістю М.Черемшини.
Саме у Миколи Понеділка находимо підкреслення істини, що втрата української мови означає втрату зв’язку зі своєю землею, зі своїм народом. Завдяки такому переконанню автора і ми — його читачі знаходимо здібність в собі по-новому оглянутись навколо і придивитися на себе самих та ствердити, яка ж ця істина потрібна у житті українського народу.
Микола Понеділок пропагує у своїх творах свою життєву філософію, що спирається на всепрощаючу любов. Ця його доброта, що виявляється так сильно у творчості, мусить зворушити кожного читача чи критика його письменницького доробку.
Не дивно, що ті, які тільки тепер, після передчасної смерті письменника, мають нагоду пізнати його творчість, пишуть про нього як про «гумориста, що вмів бути добрим» (М. Савчук. — «Свобода». — 1998 р.). «Повернення до рідного поля» назвали земляки письменника перший вечір, присвячений творчості М. Понеділка, що відбувся у Кіровограді, близько місця його народження, в 2001 році.
Однак повно і назавжди повертається «додому», у свою улюблену Україну, цим виданням добірки його творів, яку читач має на руках. У ній находимо зразки його найкращої творчості, що вибрана з усіх його збірок, друкованих раніше, а це: «Вітаміни» (1957 р.), «Соборний борщ» (1960 р.), «Говорить лише поле» (1962 р.), «Смішні сльозини» (1966 р.), «Зорепад» (1969 р.), «Рятуйте мою душу» (1973 р.), а також із виданої після смерті письменника його другом Юрієм Стефаником збірки «Диво в решеті» (1977 р.).
Дружба М. Понеділка з Юрієм Стефаником, сином письменника Василя Стефаника, мала свій глибокий початок у 1971 році, коли письменник і журналіст Богдан Кравців у доповіді в Нью-Йорку під назвою «Василь Стефаник і його сини — рідні і прибрані» зачислив до прибраних синів саме Миколу Понеділка, стверджуючи їхню духову спорідненість. Від того часу Юрій Стефаник став справді немов прибраним братом М. Понеділка не тільки до його смерті, а й також після неї. Він під своїм псевдо Юрій Клиновий не тільки написав переднє слово до останньої збірки, а й видав її під назвою «Диво в решеті», як і написав переднє слово до перекладених на англійську мову «Смішних сльозин» і «Рятуйте мою душу» та був автором ряду статей про творчість М. Понеділка в літературних журналах.
Здається, що ніхто не проаналізував так точно, а рівночасно і тепло творчості Миколи Понеділка, як цей його «прибраний брат», що, звертаючи особливу увагу на ліричність творів Понеділка, підкреслює усюди його надзвичайну вмілість усміхатись крізь сльози та крізь ніколи не заспокоєну тугу за своєю землею, за своїм полем, за своєю хатою. Писав Микола Понеділок з переконанням, що «тут на чужині лише одна четвертина мого єства перебуває, решта ж мене лежить у моєму селі, десь там біля моєї хати, з якої, може, вже й слідів за бур’янами не впізнати».
Але ось тепер, коли виповнилося чверть сторіччя від його відходу у засвіти (у 2002 році виповнилося також і 80 років від дня народження Миколи Понеділка), — він нарешті повертається додому і буде нести усміх та радість усім читачам цієї добірки по всій широкій Україні.

Ольга Кузьмович

Із збірки «Смішні сльозини»

Живий жах
Телевізія
Дохтори та зцілителі
Тендітна пані
Чи, може, інакше треба?
Двадцятилітні бабусі
«Дивіться!» — або гарна бесіда
Освічений синок і малоосвічена матуся
Зневажений скарб
Чорний кіт і акули
З порожніми руками
Я пентюхуватий, а буду дженджуристий
То було вночі
Я майже голлівудський Валентіно
Крізь сльози я сміюся

Із збірки «Зорепад»

Не будіть мене...
«А» маленьке
Казка недосказана моя

Із повісті «Рятуйте мою душу»

Артисти погорілого театру
Люція Меркурівна та ще й фон Шпіґель
Пир на ввесь мир — і користь з нього
У ямі — та ще й каналізаційній
Клопоти мої і чужі любовні муки
Ходимо-шукаємо
Я допомагаю скакати в гречку
Газета витягнула ноги
З почекальні виганяють і за океан виряджають
Рятуйте мою душу

Із збірки «Диво в решеті»

Надходять свята…
Випадок на літаку
Митний контроль
Диво в решеті
Чорні промені (Спогад)
Материнське благословення (З розповіді мого приятеля)
Обід собачий
Два з’їзди
Ох, ці наші!..
Патріот з примусу

Із збірки «Вітаміни»

Із збірки «Говорить лише поле»

Із збірки «Соборний борщ»

Дослідна Фундація ім. О. Ольжича в США