УСМІШКИ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ

з Книги веселої мудрості, Київ, 1969 (упорядник Ілля Доля-Попов)

***

Коли Чайковський був у Одесі, в театрі йшли одна за одною його опери.
Якось на репетиції оперний маестро Емануель сказав композиторові:
- А знаєте, Петре Іллічу, в "Мазепі" відчуваються нюанси з "Євгенія Онегіна" і "Пікової дами".
- А знаєте, маестро, відповів йому тим же тоном Чайковський, - і "Мазепа", і "Євгеній Онегін", і "Пікова дама" - мої опери.

***

Коди Пугачов сидів у тюрмі, граф Панін запитав його:
--За що ти перевішав стільки офіцерів гренадерського полку?
- За те, - відповів Пугачов, - що вони йшли назустріч противникові, як дурні вівці, не дотримуючись будь-якої військової дисципліни і правильності в марші.

***

1815 року, коли англійці спустошували музеї Франції, Велінгтон був у герцогині Дюра на вечорі, який мав закінчитися показом невеликої п'єски.
Англійський полководець вирішив дізнатися, чи скоро вона почнеться, наблизився до сцени, влаштованої в залі, і підняв край завіси. Тієї ж миті, господиня Дюра гукнула:
- Мілорде, тут нічого брати!

***

Саме тоді, коли в англійському парламенті йшли дебати про позбавлення Карла І престолу, випадково зайшов у нижній парламент якийсь лондонський громадянин.
Послухавши зрадницькі розмови, він закричав:
- Оце гарні пани! Для них я ладен працювати задарма все своє життя!
- А що робиш ти? - запитали його члени парламенту.
- Мотузки, - відповів громадянин.
***

Намагаючись дістати якусь книжку, що була на горішній полиці бібліотеки, і не діставши її, Наполеон звелів подати собі стільця.
- Дозвольте, ваша величність,- сказав високий Д.,- я дістану цю книжку. Я вищий за вас.
- Ти, дурню, хотів сказати "довший на голову". Але я цю різницю між нами можу усунути.
***

Під час похорону Суворова в Невській лаврі біля монастирських воріт високий балдахін утруднив проїзд дротів. Уже зібралися його знімати, як унтер-офіцер, що був із Суворовим у всіх походах, вигукнув;
- Облиште! Він, пройде, як і скрізь проходив! Рушили!
І труна Суворова проїхала добре.

***

До відомого Італійського вченого і письменника Монтегаццо звернулася молода мати із запитанням, з якого віку треба починати виховання дітей.
- Скільки років вашій дитині? - запитав Монтегаццо.
- О, йому тільки три дні, - відповіла мати.
- В такому разі, - сказав учений, - ви вже на два дні спізнилися.

***

Міністр Бісмарка дивувався, як у такої розумної людини може бути така дурна дружина. Канцлер відповів, що його розуму цілком вистачає і на нього, Бісмарка, і на його дружину.

***

До відомого бактеріолога Коха зайшов у лабораторію молодий лікар і застав його біля каструлі, яка кипіла на вогні.
- Чи знаєте, що в каструлі? - запитав Кох.
- Стрептококи, - шанобливо відповів лікар.
- Ні.
- Холодний вібріон?
- Ні.
- Туберкульозні палички?
- Теж ні.
І, піднявши кришку каструлі, Кох, посміхаючись, вимовив:
- Сосиски, молодий чоловіче!

***

Дізнавшись, що я проковтнув риб'ячу кісточку, Михайло Зощенко сказав:
- Не турбуйтеся. Людський організм за дві години перетравить усе...
Помовчавши, він додав:
- Усе, крім неприємностей.

***

У готелі сидів, заглибившись у книжку, Генріх Гейне. Раптом відчинилися двері, і в приміщення з шумом і гамором увірвалася група молодих англійок. Дони не звертали ніякої уваги на читача. Тоді Гейне, відклавши книжку, промовив:
- Мої леді, якщо моє читання заважає вашим розмовам, я піду в інше приміщення.

***

До знаменитого французького маляра Ренуара прийшов фінансист і, представивши сина, попросив великого художника оцінити картину свого нащадка.
- Раджу вашому синові стати літератором,- сказав Ренуар, подивившись витвір юнака.
- Чому ж літератором, маестро? Адже мій син хоче стати маляром.
- Тому, що псувати папір набагато дешевше, ніж псувати полотно.

***

Далі