УСМІШКИ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ

з Книги веселої мудрості, Київ, 1969 (упорядник Ілля Доля-Попов)

***

Платона запитали:
- Ти багато мандрував морем, розкажи, що ти бачив найдивовижнішого під час цих плавань.
- Найдивовижнішим кожного разу було те, - відповів Платон,- що ми кінець кінцем благополучно причалювали до берега.

***

На іспитах у Петербурзькій військово-медичній академії перед Боткіним втрете постав один студент. Юнак не міг відповісти на жодне запитання екзаменатора.
Боткін і цього разу вигнав його.
Пізніше до професора прийшли схвильовані друзі ледаря і розповіли, що студент дуже пригнічений новою невдачею і має намір заподіяти собі смерть, погрожує встромити ніж у серце.
- Не хвилюйтеся,- заспокоїв їх Боткін,- ваш друг не знає будови людського тіла. Він не знайде серця.

***

Луї Пастер досліджував сироватку віспи в своїй лабораторії. Раптом біля нього з'явився секундант одного вельможного пана, який невідомо чому вважав, що його образив Пастер.
Вчений спокійно вислухав секунданта й відповів:
- Оскільки мене викликають, то я маю право вибирати зброю. Прошу, ось стоять дві колби. В одній знаходяться бактерії віспи, в другій чистісінька вода. Коли пан, що послав вас, погодиться випити з однієї, то з другої вип'ю я сам. Дуель не відбулася.

***

У Вольтера був приятель лікар, з яким він охоче проводив усі свої вечори, коли був здоровий. Але варто було йому занедужати, як він негайно писав лікареві записку:
- Люб'язний лікарю! Будь ласка, не приходьте сьогодні: я нездужаю!

***

Композитора Россіні запросили до видатного паризького мецената. Тут був поет Альфред де Мюссе, якого гості попросили прочитати щось із його віршів. Мюссе прочитав щойно написану ним поему. Підійшовши до Мюссе, Россіні запитав його:
- Чиї вірші ви тільки що читали? Хто автор?
- Ваш покірний слуга, - відповів поет.
- Пробачте, - серйозно заперечив Россіні, - але мені здається, що я ще школярем вчив їх напам'ять і досі добре пам'ятаю.
Без жодної помилки композитор повторив поему і тим надзвичайно збентежив автора.
Россіні засміявся і, по-дружньому потиснувши руку Мюссе, промовив:
- Заспокойтеся, дорогий, вірші справді написали ви, це моя незвичайна пам'ять дозволила мені так з вами пожартувати.

***

Бернард Шоу сам любив керувати своєю машиною. Якось, коли він вів машину нерівною і покрученою дорогою, у нього зненацька виникла тема для нової п'єси.
- Якої ви думки про мою ідею? - запитав Шоу шофера, що сидів поруч, і з юнацьким запалом почав розвивати перед ним план задуманого твору.
Раптом шофер мовчки вирвав кермо з рук захопленого Шоу.
- Що це ви? - вигукнув від несподіванки письменник.
- Пробачте, - відповів шофер, - але п'єса у вас виходить така гарна, що я не хотів дати вам померти раніше, ніж ви її напишете.

***

Андре-Марі Ампер - відомий учений - відзначався неуважністю. Одного разу він обідав у свого друга. Обід був несмачний, і вчений вигукнув:
- Це неподобство! Завтра я цю кухарку викину за двері!

***

В юності великий італійський художник Рафаель жив у готелі. Рахунок вийшов дуже великий, грошей же в Рафаеля не було. Хазяїн готелю сердився, вимагаючи сплатити рахунок. Тоді Рафаель заявив, що він скоро виїде. Днів за два-три він сказав хазяїнові, що від'їздить.
- А гроші? - спитав господар.
- Ось тут,- відповів Рафаель, показуючи на купку золотих і срібних монет, що лежали посеред столу. Потім, підхопивши свій багаж, він вийшов з готелю. Хазяїн хотів згребти монети в кишеню, але його долоня сковзнула по столу, а гроші залишились лежати на місці. Вони були намальовані. Якийсь любитель, побачивши цей стіл, купив його у господаря за суму, яка з лишком перекрила всі витрати.

***

Фізик Олександр Вольта був великий любитель гри слів. Коли Вольтер одного разу сказав йому чимало приємного про його відкриття у фізиці. Вольта відповів:
- Справді, мабуть, я чогось вартий, хоча б уже тому, що я, Вольта,- пів-Вольтера.

***

- У мене було сім поранень, - говорив Суворов, - з них тільки два я дістав у бою, а п'ять при дворі, і ці п'ять набагато болючіші за бойові!

***

Ейнштейна запросили до Склодовської-Кюрі. Сидячи в неї у вітальні, він помітив, що два крісла біля нього вільні - ніхто не міг у них сісти.
- Сядьте біля мене, - сміючись, сказав Ейнштейн, звертаючись до Жоліо. - А то мені здається, що я в Прусській Академії наук.

***

Чарлза Дарвіна запросив на обід його друг. За столом його сусідкою була вродлива молода дама.
- Містер Дарвін, - грайливо запитала гарна сусідка, - ви твердите, що людина походить від мавпи. Можу я віднести це висловлювання і до себе?
- Безумовно, - відповів Дарвін, - тільки ви походите не від звичайної мавпи, а від чарівної.

***

Далі