ДИВНІ ЗВИЧКИ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ

з Книги веселої мудрості, Київ, 1969 (упорядник Ілля Доля-Попов)

***

Старість - поняття відносне. Один учений спитав свого японського колегу про свого колишнього учня.
- Він дуже, дуже старий,- сказав японець.
- А скільки ж йому років?
- П'ятдесят сім.
- Але мені вже 65? - вигукнув учений.
- Але ви дуже, дуже молодий, - вклонився японець.

***

Хтось пустив чутку про смерть старого вже тоді Гумбольта. І один природознавець написав другові Гумбольта про те, що хотів би зміряти череп померлого. Лист потрапив до рук ученого, і він відповів:
"На жаль, не можу служити своїм черепом, тому що протягом деякого часу він мені самому буде потрібний. У майбутньому він у вашому розпорядженні".

***

Професор знаходить на своєму столі букет троянд і здивовано питає свою дружину:
- Що це за торжество таке?
- А хіба ти не знаєш? Сьогодні ж річниця твого весілля!
- Ах, як це мило! - вигукує професор. - Коли буде річниця твого весілля, нагадай мені, будь ласка, щоб я купив тобі квіти.

***

Великий фізик Гіббс був дуже замкненою людиною і звичайно мовчав на засіданнях ученої ради університету, в якому він викладав. Але на одному засіданні цієї ради, коли вирішувалося питання про те, відводити в нових навчальних програмах більше місця математиці чи іноземним мовам, він не витримав і виголосив промову:
- Математика - це мова! - сказав він.

***

Якось регент запитав у Фонтенеля, як найвірніше оцінювати поетичні твори.
- Ваша високість, - відповів філософ, - говоріть про них, що вони всі погані, і ви ризикуєте помилитися хіба що в одному-двох випадках зі ста!

***

1837 року в підвалі Приватного пансіонату в Казані пролунав оглушливий вибух. Винуватцем цього вибуху виявився Саша Бутлеров, що захоплювався хімією і таємно від начальства перетворив підвал на свого лабораторію. За це його посадили в карцер, а потім вивели в їдальню з повішеною на груди довшою з написом: "Великий хімік".
Напис цей став пророчим. Порушник пансіонних правил Олександр Бутлеров пізніше справді став великим хіміком.

***

Альберт Ейнштейн любив фільми Чарлі Чапліна і ставився до його героїв на екрані з великою симпатією. Одного разу він написав у листі до Чапліна:
"Ваш фільм "Золота лихоманка" зрозумілий усім на світі, Ви неодмінно станете великою людиною. Ейнштейн".
На це Чаплін відповів так:
"Я Вами захоплююся ще більше. Вашої теорії відносності ніхто у світі не розуміє, а Ви все ж стали великою людиною. Чаплін".

***

Монтеск'є сперечався про якийсь факт з членом парламенту, людиною надзвичайно самолюбною і впертою.
Після кількох заперечень розбитий вщент член парламенту вигукнув:
- Якщо справа відбувалася не так, як я розповідаю, то даю вам мою голову!..
- Я приймаю її, - відповів Монтеск'є, - пусті подарунки не завадять дружбі.

***

На лекції видатного палеонтолога Володимира Онуфрійовича Ковалевського якийсь студент із пустощів заспівав півнем. Всі засміялися. Засміявся і Ковалевський. Потім він дістав свого годинника і промовив:
- Він дуже відстає. На годиннику зараз сім годин вечора, а повинно бути три години ночі. Можете повірити моєму слову: інстинкт тварин безпомилковий.

***

Навесні 1850 року Меншиков був у Москві разом з Миколою І. Цар, міркуючи про храми й старожитності Москви, зауважив, що в Росії справедливо називають її святою.
- Москва дійсно свята, - відповів Меншиков, - а з того часу, коли нею править Закревський, вона ще й великомучениця.

Далі