Про гіпократів — 40
***
– У вас чудовий зір, мій дорогий, – сказав
окуліст.
– Виходить, окуляри мені не потрібні? – перепитує пацієнт.
– Виходить, ні. Очі у вас, як у дитини. Відвідувач здивовано
хитає головою:
– Чудасія. Минулої суботи дванадцять різних людей сказали,
що мені необхідні окуляри.
– Що ж то за люди? – зацікавився лікар.
– Глядачі на футбольному матчі, який я судив.
***
Старій пані вперше в житті запропонували склянку
пива. Вона відсьорбнула й була вельми вражена.
– Ну й диво! – промурмотіла нарешті. – На смак зовсім як
ті ліки, що мій чоловік уживає ось уже двадцять років.
***
Хворий на бронхіт просить у лікаря допомоги.
– За тиждень, – каже лікар, – я вас вилікую.
– У вас, мабуть, неабиякий досвід у лікуванні цієї недуги?
– питає хворий.
– Авжеж, – гордо відповідає лікар. – Я сам страждаю від
бронхіту вже п'ятнадцять років.
***
Хірург (до колеги). Мабуть, тебе дуже гнітило,
що ти мусив робити невідкладну операцію власній дитині?
Колега. Ще й як гнітило! Це ж бо вперше оперував дитину
заможної людини і не міг нічого здерти за операцію.
***
– Що нового, колего? – запитує, заступаючи
на службу, головний лікар польового шпиталю.
– Нічого особливого. Вночі ваш симулянт нарешті помер.
***
"Швидка" доставила в лікарню страшенно
брудного хлопчика. Перед операцією санітарка скупала його
у ванні. Вилізши з ванни, малий пацієнт полегшено зітхнув:
– І нітрішечки не боліло! Я навіть не мріяв про таке.
***
– Якщо хочете дожити до ста років, – радить
хворому лікар, – дотримуйтесь таких правил: не вживайте
і краплі алкоголю, їжте лише відварені овочі. Відмовтеся
від м'яса. Забудьте про пироги і тістечка. Боже борони тютюну!
Не ходіть у кіно, театр, на танці. Спати лягайте о восьмій
вечора.
Хворий, не вірячи:
– І таким чином я доживу до ста років?
– Може, й не до ста, але прожиті роки здадуться вам дуже
довгими!
***
– О Томе, як ти постарів останнім часом!
– Атож, останнім часом я тільки те й роблю, що старію.
***
– То скільки вам років? – питає пастор сивого
діда.
– Дев'яносто п'ять, панотче, і не маю жодного ворога на
всьому білому світі.
– Похвально, похвально.
– Атож, панотче. Дякувати Богові, я їх усіх пережив.
***
– Якби я знав, у якому місці мені судилося
померти!
– Яка тобі з того користь?
– Я б обминав його десятою дорогою!
***
Живий небіжчик
– А я думав, що ти помер.
– Що тебе наштовхнуло на таку думку?
– Вранці я почув, як про тебе сказали добре слово.
***
"Квіти дозволяється рвати лише на власних могилах".
***
Доктор – медсестрі:
– Маріє Іванівно, останній раз повторюю: білі й круглі –
це таблетки, а чорненькі й шестикутні – це гайки. Я розумію,
що вам все одно, але ж хворі скаржаться.
***
– Чому Ви не п'єте ліки?
– Вони ж противні.
– А Ви пийте ліки і думайте що це горілка.
– Краще вже я буду пити горілку і думати що п'ю ліки.
***
Заходить чоловік до аптеки й щось шепотить
на вухо аптекарю. Аптекар (на всю аптеку):
– Які ще захисні засоби, отут аптека, а не Міністерство
Оборони.
***
– Петренко, ви скільки дозволяєте собі випивати
у день?
– Чотири пляшки пива!
– Але ж я дозволив тільки дві!
– Терапевт теж дозволив дві!
***
– Докторе, а от і ми!
– Хто "ми"?
– Я і глисти!
***
– Щось мені не подобається оцей ваш кашель,
– сказав лікар хворому.
– Прошу дуже, пробачте, але я краще не можу, – відповів
хворий.
***
Лікар розглядає грудну клітку бабки:
– Що відчуваєте при потисканні?
– Пригадуються мені молоді літа.
***
– Коли моя дружина була вагітною, читала "Три
мушкетери". Видно тому й народила трійню.
– Дякуй богові, що не "Сорок розбійників" читала.
***
