Валентин ЧЕМЕРИС
З КИМ СМІЄТЬСЯ УКРАЇНА
Антологія українського сміху

Книга четверта
ЗА СТОЛОМ НІХТО У НАС НЕ ВИШНЯ…

ПРО ВЕСЕЛОГО MISTERA BILOCOPYTOVA

А ще про те, як оний mister із Запоріжжя ледь було не став "видатною людиною XX століття"

А чому не став? Та тому, що не надіслав до Америки — там теж винахідливі люди, трудяться, а не тільки в нас, — 295 американських доларів. За те звання. Хоч і міг би його купити і був би тепер видатною людиною XX століття.
А втім, де Америка, скажете ви, а де Запоріжжя.
Це так. Містер Bilocopytov із тих, із славних хлопців-запорожців, котрі... Так, так, із козаків, із веселих січовиків (він дійсний член "Веселої Січі"). Автор сміхотливих книг "Вовча наука", "Міні знову в моді", "Нечиста сила", "Без паніки". Лауреат літературних премій імені Суданського, імені Остапа Вишні та ще деяких.
Гарний, прямо симпатичний — це для жіночої половини шанувальників "Вишняка" — чоловік, рвійний і дотепний. І такий же — від Бога, — гуморист.
То про що його нова-найновіша збірка "Весела парочка"?
"У цій книзі автор описує події, свідком яких він був сам; або про які йому розповіли друзі, знайомі, а то й випадкові люди. Необхідно зауважити, що з етичних міркувань в окремих цілком документальних історіях імена героїв змінено. І ще. Позаяк не всі почуті оповідки можуть бути підтверджені свідками, автор про всяк випадок підстрахувався жанром "Бувальщини та небилиці". При цьому він згоден нести персональну відповідальність за спотворення фактів, якщо такі встановить Високий Читацький Суд, і погодиться з будь-яким його вироком".
Не скажу, щоб я реготав, читаючи збірку Миколи Білокопитою. Ні і ні. Я тихо посміхався, смакуючи кумедні придибенції — не вигадані, а відтак ще дотепніші. 1 настрій у мене був гарний: тож хочу, щоб і у вас, мої дорогі читачі „Вишняка", теж з’явився відповідний настрій. Збірка ж бо варта читацької уваги. (А в цьому світі ми всі читачі. Навіть ті, хто сам пише. Треба ж іноді читати, бодай самого себе).
Читайте і про те, як наш гуморист, ставши нарешті mister-ом, ледь було не став ще й "видатною людиною XX століття".
А втім, він нею вже став, адже видається. Цілком виходить — видатна людина України XX століття!
До всього ж це тільки у нас таке розпрекрасне життя, що либонь лише сміхом від нього і можна рятуватися. А тому гумористи у нас мусять бути зараховані до отих самих корисних копалин. Себто до самородків. З чим вас і вітаємо, mister Bilocopytov!

***

ДЛЯ ЧОГО ЦВЯХ ТОМУ, ХТО ЗАМІСТЬ БУГАЯ?

Випадок, про який розповіла мені Валентина Миколаївна Манжура, дуже скидався на вигадку, анекдот. Але після одного з концертів у Оріхівському районі Запорізької області, де я розповів його зі сцени, до мене підійшли дві жіночки й сказали, що подібна історія насправді трапилася в їхньому селі...

Молодий фермер одружився й узяв собі жінку з міста, як тут кажуть, городську. Зрозуміло, що новоспечена фермерша була в питаннях сільського господарства, що називається, ні в зуб ногою. Проте, слід віддати їй належне, потроху вникала в суть нових для себе проблем і згодом набралася досвіду. А на самому початку цього набирання досвіду, кажуть, трапилося з нею таке.
Оскільки господарство спеціалізувалося на тваринництві, у фермера був відносно невеликий корівник — на 120 голів. Питання продовження роду поголів’я добросовісно виконував племінний бугай Яшко. Та він серйозно занеміг і довелося бідолашного відправити на бойню.
Увечері того ж дня три корови пішли в загул, тобто їм украй треба було до бугая. А позаяк свого вже не було, а в сусідів, як вважав фермер, бугай — слабенький, господар звернувся в районний центр штучного запліднення. Звідти обіцяли негайно прислати спеціаліста. І як на те, самому фермерові треба було їхати в обласний центр у термінових справах. От він і говорить своїй молодій дружині:
— Зараз сюди приїде запліднювач.
— Це той, що замість бугая?
— Еге ж, саме той. Ходімо, покажу тобі, яких корів треба обслужити.
Зайшли вони до приміщення, чоловік показує на корів:
— Ось цю, цю й оцю. Запам’ятала?
Дружина не дуже впевнено кивнула головою. І фермер, щоб вона нічого не переплутала, біля кожної корови, яку треба запліднити, на стовпчику забив по цвяшку. 1 поїхав з дому.
Приїжджає спеціаліст зі штучного запліднення — огрядний чоловік з невеличкою валізою. Запитує хазяїна.
—Його немає, — каже дружина, — але я в курсі справ. Йдіть за мною.
Зайшли вони до корівника, жінка показує спеціалістові, як і навчив чоловік:
— Ось цю, цю й оцю!
— Зрозуміло, — відповідає спец. — О, а для чого тут цвяхи забиті в
стовпчики?
— Ну, — ніяковіючи відповідає початкуюча фермерша, — мабуть, щоб ви на них свої штани вішали.
Коли до спеца дійшло, як молодичка уявляла собі цю процедуру, він довго не міг почати роботу. Через приступ шаленого реготу...

СПРОБА ЕКСПРОПРІАЦІЇ

Ми з моїм другом письменником Пилипом Юриком якось потрапили на мітинг «лівих». Що ми там почули і що було далі — читайте нижче.

Зібрались «гнані і голодні»
На заклик нинішніх вождів,
Як у вулкановій безодні
Кипів їх справедливий гнів.
Кричав на мітингу оратор,
(З червоним носом і значком):
«Новий буржуй-есплуататор
Тримає всіх під каблуком!
У вас зарплата куца й стреси,
А в них мільйонів — ніде діть!
У них «тойоти» й «мерседеси» —
Та доки ж нам таке терпіть?!»
Ще довго той діяч балакав
Й завершив:
«Слово в нас тверде:
Хай пам’ятають буржуяки —
Експропріація гряде!»
Сприйнявши слово те, як заклик,
Гурт комуністів-роботяг —
Міцні та дужі, мов Геракли,
Під вечір перекрили шлях.
Звели високу барикаду
І дочекалися-таки.
«Дивіться, їдуть, ідуть, гади!
Гей, приготуймось, мужики!
Як вийдуть — беремо за барки
І експро... прі... пру... припремо!»
Ось підпливли дві іномарки,
Тривожно пискнуло гальмо.
Враз оточили нуворишів:
«Ану, виходьте, буржуї!»
З салону вчулось:
«Тіше, тіше,
Здесь ми, товаріщі, своі!»
«Тамбовський вовк тобі товариш
І всім буржуйчикам твоїм!
Накравсь, тепер ще й мізки париш?»
«Да что ви? Щас всьо об’яснім:
Ми іспугаліся малєнько,
У одного із нас понос...
Здесь я, товаріщ Сімонєнко,
В машине следующей — Мороз".
... В гурті тих вождів признали,
Сердито сплюнув хтось: "Козли!"
Речей не експропріювали,
А пасажирів постидали
І мемеля таки дали.
Чи так було, чи ні — не знаю.
А може, й не було.
Проте єхидненко питаю:
Хіба так статись не могло?

ПІДСТУПНИЙ ТРЮК

Одного разу Лебідь, Рак і Щука
Сукупний бізнес вирішили втнуть,
Домовившись утрьох, — нехитра штука —
Тягати воза скрізь, куди пошлють.

Послали їх на поле гній возити.
Потрібне діло, що там говорити.
Отож, впряглися.
Рак бадьоро свиснув:

Враз кожен піднатужився, натиснув,
А позаяк при силі всі були,
То легко з місця воза потягли.

Вже дві версти чи й більше відмахали,
Аж раптом...
— Стій!!! —
сердито пролунало.
— Вам хто дозволив цей підступний трюк?! —
На бізнесменів кинувся Віслюк. —
Ви тут наробите такого, дай вам волю...
Ні, я цих витребеньок не дозволю!..

Мовчать!!!
А як спокійно та без лайки:
Є циркуляр відомий, в формі байки,
Підписаний ще Глібовим Л.І.,
Щоб ви цей віз урізнобіч тягли!

Тож і тягніть:
хто вгору, хто в ставок,
Бо не було ще інших вказівок.

***

Те, що Віслюк — затятий бюрократ,
Стоїть всьому новому на заваді,
Відомо, та й описано стократ,
А я — про інше в цій своїй баладі:
Вже час новий, новий суспільний лад,
А віслюки, куди не глянь — при владі.