Павло ГЛАЗОВИЙ
БАЙКОГРАФІЯ

ЗВІРЯЧИЙ ЦАР

НЕВДАЛА СПІЛКА

Дельфіну лев сказав:
- Споріднені ми душі.
Ти в морі - цар, паную я на суші.
Вершити разом будемо діла -
і нас ніхто не подола.
Раз бився лев
з биком могутнім диким,
на поміч кликав одчайдушним криком,
але дельфін йому не допоміг,
тому що з моря вилізти не міг.
Дельфін і лев - обидва сильні й грізні,
але шляхи в них і стихії різні:
одному - суша, іншому - вода.
Тому і трапилась біда.

РОЗПАЧ

Могутній лев засумував:
- Ніхто мені не рівня,
переді мною всі дрижать,
а я боюся півня.
Піду втоплюся, щоб не знать
ганьби такої злої.
Побрів топитись і уздрів
слона на водопої.
Той слон тремтів і все хитав
важкою головою.
- Скажи, колего, - лев спитав,
- Що коїться з тобою?
А слон: - Ти бачиш комара,
оту лиху личину?
Якщо у вухо він мені
проскочить, я загину...
"Оце то так, - подумав лев
і сам себе утішив:
- Та півень же за комара
у триста крат сильніший.
Чого ж тоді мені вмирать,
нащо мені топиться,
як слон могутній
комара нікчемного боїться?"

ВИСОКА ЛАСКА

Занедужав зайчик сірий.
Мучився весь день,
бо пошкодив задню лапку,
вдарившись об пень.
Вовк знайшов його в ярочку.
- Ну, - гукнув, - стривай!
Ось коли твоїм крутійствам
покладу я край!
Раптом лев із лісу вийшов,
зайця теж уздрів
і ласкаво посміхнувся
з-під кудлатих брів.
- А! - сказав, - здоров, молодче!
Щось уже давно я не бачу,
як ти дуриш вока у кіно.
Ну, а ти, - звернувсь до вовка, -
тут стирчиш чого?
Я спущу із тебе шкуру,
як торкнеш його.
Вовк затявкав:
- Заболіла в зайчика нога.
Я масаж зробити хочу.
Це ж допомога... -
і лизнув зайчиська в спинку,
потім у живіт...

Отакий-то він химерний,
той звірячий світі
Досить сильному про когось
"Молодець" сказать,
і оті, що заїдали,
кинуться лизать.

ВДЯЧНІСТЬ

Лев приліг спочити у густій траві,
раптом чує - біга щось по голові.
Лапою чухнувся - мишу упіймав.
- Я тебе, нахабо, розчавлю, - сказав.
Мишка запищала: - Відпусти, не злись.
Я тобі в пригоді стану ще колись.
Лев зареготався: - Тю, яка бридня...
Як мені в пригоді стане мишеня?
Йди собі, дурненька. Можеш бігать скрізь,
тільки ти на мене більше вже не лізь.
А таки й до лева хтось добрав ключі!
Десь його накрили сонного вночі
і міцним канатом обмотали так,
що лежав, як лялька, в клітці неборак.
Там знайома мишка і знайшла його.
Як хазяйка слова чесного свого,
викликала з нірки жвавих мишенят -
і перетрубили капосний канат.
Радувалась мишка, як мале дитя:
- Я подарувала левові життя!

ГОРЛОДЕРСТВО

Лев ішов із полювання в пізню вже добу.
Раптом збоку щось як гаркне, наче у трубу.
Лев здригнувся з переляку: що це за біда?
Придивився - із калюжі жаба вигляда.
Розчавив її і мовив:
- Наволоч яка! Гидко глянути,
а голос - наче у бика.

То ж бува таке: горлає,
всіх кругом трясе,
а придивишся пильніше:
жаба - та й усе...

САМОГУБСТВО

На галявині у тіні молодих дерев
зайця сонного помітив зголоднілий лев
і наблизився до нього:
- Упіймався? Га?
Раптом чує -недалечка олень пробіга.
Лев гарикнув і прожогом кинувся за ним.
Але той в яру сховався за гайком густим.
Повернувся лев до зайця - вуханя нема...
Ворон каркнув: - Не ганяйся зразу за двома!
Лев ошкірив ікла гострі та очима блись:
- Я погано дуже чую. Ти сюди спустись.
Ворон сів на пень і каркнув:
- Ну, а як тепер?
Лев схопив його зубами й на шматки роздер.
В лева зуби, як залізо, пазурі, як сталь.
Хто читати має право левові мораль?

До змісту Павло ГЛАЗОВИЙ БАЙКОГРАФІЯ