ПРО ЖІНОК—39
Скільки там того міста
Хлопець збирається одружуватися з дівчиною, котра
має не вельми цнотливу репутацію. Приятель розраджує:
— Та ж вона переспала мало не з усім містом!
— Ну той що? Скільки там того міста.
Поверни зайве
— Мамо, мені приснилося, що ви дали мені 100 гривень.
— Забагато дала. Десять залиши собі, а решту поверни назад.
Єдиний, хто розгледів
— Ти чула? Ганна вийшла заміж за рентгенолога.
— Цікаво! Мабуть, він виявився єдиним чоловіком, який зумів
у ній щось розгледіти.
Тасьма для нагадування
— Для чого це на твоєму пальці тасьма?
— Це дружина зробила, щоб не забув листа відправити.
— Відправив?
— Ні! Вона забула мені його дати.
Час для збереження краси
Зустрічаються давні знайомі.
— Твоя дружина і тепер така ж вродлива, як була? — запитує один.
— Так. Але тепер їй для цього потрібно більше часу.
Аналогія
— А як ти дізнався, що цей лев — людожер?
— Та у нього погляд , як у моєї дружини.
Корисно для здоров’я
— Що ще корисне для здоров’я, крім доброї їжі
і відпочинку? — запитує лектор слухачів.
— ???
— Ну, що кожен з вас робить з дружиною 2-3 рази на тиждень,
а подекуди й частіше?
— Сваримося!
Тактика
— Чому ти ходиш у подертому капелюсі?
— Дружина поклялася, що нікуди зі мною не піде, поки не куплю
собі нового.
Жіноча щедрість
— Я взагалі добра жінка. Сьогодні вранці, наприклад,
одному босякові дала десять баксів.
— Нічого собі! Цікаво, що на це сказав ваш чоловік?
— О, він був дуже вдячний.
Сімейна ідилія
— Подай мені, моя рибонько кохана, будь ласка,
піджак.
— А де він, мій котику?
— Мабуть, кізонько, у вітальні. Я кинув його там, коли ти, ясонько,
дубасила мене шваброю за те, що я пізно приплентався додому.
Намалював Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 20072012.