На першу сторінку

ПРО ЖІНОК—31

Хіба усе запам'ятаєш

Сидять дід та баба біля хати і пригадують своє минуле.
- Пам'ятаєш, яке у нас було весілля? - каже дід.
- Пам'ятаю, - зітхає баба.
- Пам'ятаєш, як гарно музики грали?
- Таки гарно. Як не пам'ятати.
- А пам'ятаєш, як я тебе з Омельком застав?
- Та хіба усе запам'ятаєш, - знизує плечима баба.


Сваритись не будеш?

Приходить чоловік з роботи, а жінка й каже:
- Я сьогодні ходила на базар, запримітила хороші чобітки, але не вистачило на них грошей. То я зайшла до тебе на роботу і взяла з твого піджака сто гривень, бо тебе якраз не було. Сваритись не будеш?
- А чого б це мені сваритись, я вже тиждень там не працюю.


Не остання

- Ти мене любиш?
- Угу.
- Більше, ніж колишню дружину?
- М-м... М-мабуть.
- І більше, ніж першу?
- Чого ти причепилась?! Думаєш, ти в мене остання?..


Не піде

- Омельку, - каже мати, - одружуйся з Катериною, а то вона піде заміж за Миколу.
- Не піде.
- Чому?
- Вона казала, що він уночі хропе.


На посиденьках

Що не бив мене Антін, то не бив. Було, правда, раз штовхнув. Затулилась я долонею, схлипую, а сама зиркаю на нього крізь пальці та й думаю: "Ну, а таки і красивий, бісів син!"


Нема в голові

Жінку забрала "швидка допомога", бо дуже боліла голова. Через два дні вона попросила сусідку, що виписалася з лікарні:
- Перекажіть моєму Іванові, що у мене нічого в голові нема.


Аби ж тільки він

Мати запитує в дочки:
- Ти що плачеш? Невже Микола тобі зраджує?
- Якби ж тільки Микола!


Добрий спосіб

- Знаєш, учора я підслухав, що моя жінка домовляється з якимсь шмаркачем на зустріч.
- І що ти зробив?
- Нічого. Я сховав її штучні зуби, і вона не змогла вийти.


Теж не видно

Зустрілися два приятелі.Звели мову про життя-буття.
- Хороша у мене жінка, - хвалиться один. - Як полатає штани, то й не видно, що латані.
- І в мене хороша, - каже другий.
- Як випере сорочку, то й не видно, що прана.


Майже

- Васю, признайся: ти вже спав з Оксаною? - питає Семен.
- Майже... Задрімав трохи.

Далі

Куштуйте на здоров'я!

Намалював —Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення — Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 2007—2012.