Гуморески

Остап ВИШНЯ
ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ

ГОРИ

Гори — штука висока... Це — взагалі...
Кримські гори — так само не низенькі, не маленькі й не коротенькі...
Отак, положим, як із моря на їх дивишся:
— Дрібниця! Далеко, кажете? Та де там далеко: от же, рукою дістати можна! Ото Ай-Петрі?! Високо, по-вашому? Та розженусь добре — і там!..
Можете не розганятись: повірте краще, що не близько...
На 25 верстов той Ай-Петрі од вас, — це ще як навпростець, а як крутитиметесь стежками, щоб до нього дістатися, то й прокрутитесь верстов із сорок...
Піддурюють гори і здорово-таки нас, степовиків, піддурюють...
Як виїхати на човні на море так верстов на п’ятнадцять-двадцять од берега і подивиться на берег — так увижається, що купонька невеличка тих гір Кримських...
Що від Севастополя аж до Феодосії тягнуться?! Ну так що ж з того?! Та просто так би взяв — забрав на оберемок і поніс... Так ото їх здається небагато. А воно сто верстов!
На сто верстов тягнуться із заходу на схід гори Кримські...
Тягнуться на цілих сто верстов і звуться скрізь яйлою.
Обіймає та яйла берег Південний Кримський, не пускає на нього холодів та вітрів із півночі, і тепло на тому березі...
А зніміть яйлу, ізстружіть її якимось величезним рубанком, і не буде знаменитого Південного Кримського берега, і кипарисів не буде, і магнолій не буде, і лаврів не буде...
Рівно скрізь буде! Провідники зникнуть... І литимуть тоді дами отакі, як горіхи, сльози...
Не за провідниками (що ви, що ви?!) литимуть вони сльози, а за горами... Бо ж красиві гори! Могутні гори! Велетні гори! Як же за такими горами та не заплакать?!

* * *

Звідки взялися Кримські гори?
Од бога!

В один із шести днів, коли бог творив світ, сотворив він і Кримські гори...
Геологи, народ невірний, намагаються довести, що Кримські гори постали поволі, протягом кількох геологічних періодів, і через одкладання глибоководних осадків (вапняків), і через землетруси й т. ін., й т. ін.
А княгиня Є. Горчакова (княгиня, а не якийсь там геолог!), лежачи на Сакській площадці, ясно й просто пише, дивлячись на гори:

И горит моє сердце любовью,
Взор усталый туманит слеза,
И хвалу всемогущему богу
С тайным трепетом шепчут уста.

А за що «с тайным трепетом шепчут уста»?

Думаєте — даром?!
За те, що сотворив бог гори. Та не тільки гори, а й дачу, і виноградники, і слуг, і ренту...
І все це конкретне, таке, за що можна подержатись...
А геологи що?!
«Періоди»?! «Доби»?!
І все це абстракція.
Бог! І більше ніхто не міг утворити такі прекрасні гори, як Кримські!.. І не сперечайтесь!
Кожна гора зокрема, а значить, і всі гори вкупі складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка... Підошва — це те, що низько, схил — це трохи вище, а вершечок — це вже дуже високо...
Найтяжче на горах сходити на підошву... Дуже тяжко...
Туристи цим особливо пишаються.
— Був на Ай-Петрі!
— На вершечку чи на підошві?
— На підошві!
— От молодця! Ай да лицар!
А в «лицаря» ухмилка по самі уші: зійшов-таки...
На схил значно легше. Особливо як згори, з вершечка...
А на вершечок зовсім єрунда... Просто собі паличку в руку й ідеш...
І після того тижнів зо два на ліжку: переварюєш, так сказать, враження... Тихо лежиш, спокійно лежиш; не ворушиш ні ногами, ні руками... Таке обіймає вас «самопоглиблення» від пережитих та перебачених красот гірських...
Та воно й не дивно, бо вискочить з легкістю сарни на гору Бабуган, приміром, — це велике дає задоволення для людини. 1543 метри вгору — це, самі подумайте, трохи ж таки вище, ніж харківська Холодна гора. (Навіть як дивитися з Допру № 1)... А ви ж самі знаєте, що з Холодної гори, як увечері дивитися на місто, — дуже красиво... І далеко видко, і все видко... Особливо коли людина не п’яна і не боїться, що її роздягнуть...
А як же ж то воно, як з Бабугану, або з Чатир-Дагу, або з Ай-Петрі?!

* * *

На гірській підошві — дачі. На схилі — ліси. На вершечку — сніги. І літом сніги, і взимку сніги!
А по схилу струмки гірські.
А в лісах — буйволи, дикі кози, «зелені».
«Зелені», положим, останніми часами вивелись... А то за Врангеля, кажуть, була їх у горах сила-силенна... «Підтримували» барона в його святім обов’язку відбудувати «єдину та неподільну Русь... Святу Русь!»
Найважливіше в горах для нас, грішних, — гірське повітря...
Його тут чимало. Воно не продається — просто так:
бери й дихай, коли хочеш...
Вивозити тільки не дозволяється... Хоч дехто з туристів бере з собою з Чатир-Дагу чи з Бабугану клуночок з повітрям...
Повітря тут чисте, прозоре, легке, свіже...
Звичайно, коли йдете горами самі, без великої компанії, без кошиків з вареними яйцями та з сардинками, без тройного одеколону, без пудри «Колодерма» і порошку од поту... А як з оцим усім дертиметесь на Ай-Петрі — так все одно, що в Харкові на Сумській о 9 годині ввечері. Аж бук чхає!

* * *

Гори тут дуже лякливі! Назви в їх здебільше з «Ай» починаються:
Ай-Петрі, Ай-Микола, Ай-Тодор, Ай-Я і т. ін.
І це, між іншим, заражає...
Дуже часто чуєте в компанії, що дереться на гори, вигуки:
— Ай, боже мій!
— Ай, матінко моя рідна!
А то просто:
— Ой, держіть мене!
— Ой, рятуйте!

До змісту Остап ВИШНЯ ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ