Гуморески

Остап ВИШНЯ
ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ

КРИМСЬКИЙ МІСЯЦЬ
(І це лірика)

Золотий місяць кримський!
Із-за моря, із самого із Стамбула...
З червінцями, і з єдвабом, і з лоскотом, і з чарами в морі синьому кримський місяць купається...
Як обгорне береги кримські п’яна ніч вороно-синім крилом, приходить кримський місяць, позолотою те вороно-синє крило криє, жменями золото на скелясті береги кидає, сміється, золоті ножі в смарагдові хвилі встромивши...
І тремтить магнолія в золотій павутині, і кедр ліванський голки в ній ніжить...
А кипарис вгору, увесь, істотою всією, як Суламіф до Соломона:
— На мене, місяцю!
Чорний красунь кипарис!

….

Ох і ворожбит же кримський місяць!
Ох, який же він паливода!
Як він душу людську знає, як підходить до неї, як заворожує, як милує, як потім, діло своє чарівне зробивши, сміється дрібним золотим сміхом, на морі од реготу підскакуючи...
І дивиться на нього людина, турботами обтяжена, і партійною, і радянською, і професійною роботою вщерть наповнена, і одмахується:
— Та геть ти!
А він, улесливий, єдвабом обгорне, жменю золота на берег плюсне, засміється, на троянду вкаже, підморгне на скелю високу, на плющ перекинеться, заголить сріблясту тополю, стане на небі й чекає...
І розправляється тоді й партійна, і радянська, і професійна людина, і кудись іде, і чогось хоче, і співає, і правою ногою радянсько-партійно-професійною притакує, і всміхається...
Ах, паливода!

….

І дивляться тоді партійні, радянські й професійні люди на місяць і говорять:
— Ох!
І засновують місяцькоми («лункоми») з секціями, і підвідділами, з відділами...
І чекають на місяця. А він їх ділить по двоє й шпурляє в кущі, на скелі, на море...
— Місячні ванни!
Ах, ті місячні ванни!
Після їх засновуються «ліквідкоми».
Ті місячні ванни — вони сильний вплив на організм людський роблять...
І на місцеву пошту...
Тоді з Криму в усі краї Союзу Радянського летять од жінок телеграми:
— Люблю! Цілую! Та вишліть же гроші!
А з усіх країв Радянського Союзу до чоловіків шумлять телеграми:
— Чому не пишеш? Уже?! Закотивсь?! Хахоль триклятущий!
Ах, місяць! Ах, паливода!

….

І ніщо того місяця не зборе! І ніхто йому ради не дасть!
Він ворожій!
І сила в ньому непереборна...

І коли б ви посадили отут над морем найсерйознішу колегію хоч якого хочете наркомату, хоч правління Українбанку (на що народ фінансовий!), або Вукоопспілки, а хоч навіть Українкустарспілки (хоч і хвора вона дуже) і примусили його (її) винести постанову про «змичку», резолюція була б отака (об заклад б’юсь!):

«Заслухавши доповідь члена правління N про чергову роботу на селі і беручи під увагу всю складність і серйозність становища в зв’язку, з одного боку, з непом, а з другого боку — з необхідністю за всяку ціну зміцнити союз робітництва з селянством, ухвалили:

Дайте нам за руб за двадцять
женщину з огньом».

….

Бо на небі місяць кримський.

До змісту Остап ВИШНЯ ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ