Гуморески

Остап ВИШНЯ
ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ

КРИМСЬКА НІЧ
(Лірика з екзотикою)

Тільки сонце за «Кішку» ( Гора так зветься: «Кішка».— Авт.) сідає, ховається, підморгуючи, .за її спину кошлату — у Криму вечір настає... Голубий вечір...
Знаєте, який вечір?
А такий: було ясно, було світло, а потім нема ясно, нема світла. Оце й вечір... Він голубий... Він із яйли (Гірське пасмо.— Авт.) голубою чадрою на Південний кримський берег тільки— тріп! — і накрив... І голуба чадра та по морю, по морю, по морю аж туди, де небо в море вп’ялося, обняло небо море, а море небо... Аж туди голубий вечір...
А за вечором тихо ніч підкрадається... Підкрадається, штурхне вечір голубий у море смарагдове, а сама по соснах, по кедрах, по магноліях, по лаврах... І сидить... Ніч сидить... Кримська ніч...
А з-за моря із самого із Стамбула місяць визирає... Випнеться, кине щедрою рукою по синьому морю червінці, а червінці ті із-за моря, із самого із Стамбула покотились-покотились до берега Південного кримського, вдарились об берег скелястий та й одкотились аж туди, де море з небом обіймаються... І лежать, і вилискують золотими вилисками, по хвилях дрібненьких без брязку, без шуму перекочуючись...
Кримська ніч...
Сидить ніч, кримська ніч, легенди розказує... А кипариси слухають... І поять ніч пахощами, і пестять ніч вітами своїми, і шарудять тихо-тихо хвоєю, старим легендам підтакуючи...
І лавр старий замислився, щільно стовбура свого пахучим листям обгорнувши... Йому ніч його кримська дитинство пригадує...
...За давньої давнини темними ночами виходили на берег бридкі потвори жінки й давили дітей.
І вирішив кримський цар перевірити це. І одплив маленьким човном цар далеко від берега й чекав... Опівночі його човен оточили бридкі потвори. Злякався цар. Але потвори поперекидалися у прекрасних наяд і сказали цареві, що повезуть його до своєї цариці, що вже давно хоче бачити земного володаря...
І поринув раптом човен, і опинився цар у підводному царстві... В прекраснім лавровім гаю він побачив два трони з чистісінького перла. На один трон посадили його, а на другий сіла цариця підводного царства...
— Мудрий володарю кримський, — сказала цариця. — Розгадай мені загадку, що вже давно мене мучить, але, опріч тебе, ніхто не в силі розгадати її.
— Говори, царице!
— А скажи мені, мудрий володарю, чи поверне Врангель до Криму?
І всміхнувся цар, і сказав:
«А раньше»?!
І зійшла цариця з трону, зірвала лаврову віту, подала мудрому й сказала:
— Посади цю віту в себе на землі, наймудріший із усіх царів. Поки ростимуть та зеленітимуть у твоїй країні лаври, ніхто з моїх підданих не насмілиться ступити до твоєї благословенної країни...
І тільки скінчила цариця промову свою, опинився цар з лавровою вітою на березі...
З того часу в Криму ростуть лаври, і ніколи водяні потвори не з’являються на березі...
І ніхто не давить кримські діти...
І ростуть кримські діти комсомольцями...
Слухає старий лавр легенду свою...
...Кримська ніч...

* * *

Ах, ніч! Ах, кримська ніч! І хто тебе вигадав? І навіщо ти така синя? І навіщо ж ти така прозора? І чого ти так п’яно пахнеш?!
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!
Ти ж подивись, ти, кримська ніч, що ти з людьми викомарюєш?!
— Баришні! Вам, здається, скучно?
— Увайдіте! Ви, нахали!

... І п’ять хвилин, тільки п’ять хвилин кримської ночі, — і голова «увайдіте» вже на плечі у «нахала»...
І голос ніжний... І тремтять жижки... І б’ється серце... І горить кров...
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!..

….

Які ж у тебе, кримська ніч, згуки! Які пахощі! Які шарудіння! Які шуми! А пісні в тебе які, чарівна кримська ніч! Південні пісні!

Ех, красноє яблочко,
Розовий цвєт!
Вон її любить,
Вона ж його нєт!

«Вона» його не любить! Але це нічого! Вона його полюбить, бо з-під другого куща або з другої скелі вже несеться, нічну синяву розрізуючи:

Ах, зачем єта ночь
Так була хараша...

Які пісні?! Які південні пісні?! Кипарисові пісні! І шарудять кущі! І шепотять кущі! І пригортаються в кущах голови з бантами до голів без бантів:
— Що буде? Що може бути?!
А на горі, на Чатир-Дазі, демон віє волохатим крилом...
А в кущах п’яно:

Сладкі пєсні єті!..
А демон регоче:

Сладкі пєсні єті?!
Может, нічого не будет...
А может... Может, будут дєті...

Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

….

І затихає кримська ніч. Чорніє й затихає...
І дихає кримська ніч легко.
Кримським повітрям дихає ніч...
І море тихо хлюпа...
Мовчать лаври... Мовчать кипариси.
Ніч спить...
А у вікні чорні тіні... У вікні тиша...
Тиша... тиша...
Ах, ніч! Ах, кримська ніч!

До змісту Остап ВИШНЯ ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ