УСМІШКИ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ

з Книги веселої мудрості, Київ, 1969 (упорядник Ілля Доля-Попов)

***

Коли Марк Твен став відомим, до нього почало надходити багато прохань про допомогу. З одного містечка надійшов лист, у якому магістрат просив надіслати кошти на добудову стіни, яка оточує міський цвинтар. Гуморист відповів:
- Вважаю ваш проект нікчемним. Ті, хто на цвинтарі, не можуть покинути його, а ті, хто поза його стінами, не мають ніякого бажання потрапити туди.

***

Дружина одного офіцера якось поскаржилася Суворову на свого чоловіка:
- Ваша світлість, він зі мною погано поводиться.
- Це мене не стосується,- відповів полководець.
- Але він поза очима і вас лає...
- А це, матінко, тебе не стосується.

***

Бернарда Шоу запитали:
- Скажіть, будь ласка, яким способом вам вдається придумувати ваші чудові дотепні фрази?
- Це дуже просто, - відповів Шоу. - Я думаю про щось нерозумне і тут же говорю зовсім протилежне.

***

Гете прогулювався в парку міста Веймара. На стежці, де могла пройти лише одна людина, йому зустрівся критик, який гостро відгукувався на його твори. Коли вони наблизилися один до одного, критик пихато промовив:
- Я ніколи не даю дороги дурням!
- А я навпаки, - відповів Гете і, посміхаючись, відійшов убік.

***

У Крилова був приступ подагри. Одна виноторговець надіслав йому ящик вина, запевняючи, що воно чудесно виліковує від подагри.
Покуштувавши напій, славнозвісний байкар негайно повернув його назад з такою запискою: "Дякую за люб'язність! Покуштував ваше вино, але, пробачте мені, волію краще хворіти на подагру!"

***

Дідро був неуважний і безтурботний. У нього частенько крали його рукописи, а потім їх видавали і продавали.
Серед цих рукописів буди і заборонені цензурою. Тому Дідро іноді доводилося мати неприємні розмови з властями.
В таких випадках він завжди виправдовувався тим, що не сам публікував свій заборонений твір, а що у нього викрали рукописа.
Одного разу якась впливова особа, вислуховуючи всоте від Дідро це виправдовування, дуже серйозно і поважно мовила:
- Пане Дідро, віднині і надалі суворо забороняю вас обкрадати!

***

Французький композитор Обер зустрівся з Ріхардом Вагнером, який приїхав до Парижа.
- Чи знаєте, - звернувся він до гостя жартома, - майже тридцять років пішло на те, щоб впевнитися, що у мене немає ніякого музичного обдаровання.
- І ви після цього кинули музику?
- Ні, що ви! Тоді я вже був славетним!

***

Один завзятий спірит запевняв Твена, що в його присутності примусить стіл, що стоїть посеред кімнати, рухатися "силами своїх чар".
- А чому б не так, - посміхнувся Твен. - Той, хто розумніший, завжди поступається.

***

У якогось пана готувався бал. Був там і Шевченко. На столах стояло печене і,варене. Шевченкові з дороги дуже хотілося їсти. Він сів і їсть. А тут заходить пан хазяїн. Підійшов до Шевченка і каже:
- Чим відрізняється людина від свині? Шевченко, недовго думаючи, говорить:
- Людина їсть, коли хоче, а свиня - коли дадуть.

***

Один французький лікар, повернувшися з Росії, зустрівся з Вольтером і став докоряти йому за перебільшені похвали цій країні. Сперечатися Вольтерові не хотілось, і він з наївним виглядом відповів:
- Що поробиш, друже мій! Я людина мерзлякувата, а росіяни дарують мені такі чудові шуби!

***

Під час палкої суперечки один з опонентів Вольтера назвав його несамовитою людиною.
Вольтер, посміхаючись, подивився на суперника і мовив:
- Дорогий професоре, я вважав вас досі розумною людиною, ви вважали мене ідіотом. Що ж, можливо, ми обидва помилилися?

***

Фонтенель сидів за столом між двома юнаками, нерозумними, але зарозумілими. Вони вирішили потішитися над філософом.
За обідом, між іншим, зайшла мова про різні форми висловлювання однієї і тієї ж думки французькою мовою. Молоді люди, що сиділи біля Фонтенеля, запитали в нього:
- Скажіть, як правильно сказати: "Дайте нам пити" чи "Принесіть нам пити"?
- Для вас, - відповів їм філософ, - непридатні обидва ці вирази. Ви краще кажіть: "Поведіть нас на водопій!"

***

Далі