УСМІШКИ ПОВАЖНИХ ЛЮДЕЙ

з Книги веселої мудрості, Київ, 1969 (упорядник Ілля Доля-Попов)

***

Приступаючи до дослідів з хлором, німецький хімік Егон Віберг звернувся до студентів з такими словами:
- Хлор, як відомо, отруйний газ. Якщо я знепритомнію, прошу випести мене на свіже повітря. Після цього ви можете розійтися. На всякий випадок нагадую, що наступна лекція в четвер.

***

Один із знайомих Бернарда Шоу - людина дуже побожна - вважав великого драматурга невиправним грішником і завжди залякував його пекельними муками.
- Звичайно, - відказав йому якось Шоу, - рай має свої певні переваги, особливо ж добрий клімат, але мене більше приваблює пекло: скільки цікавих, розумних людей можна там зустріти!

***

Генріх Ібсен, відомий своєю мовчазністю, відмовився від одного запрошення на банкет, пояснивши це так: "Я б тільки був присутній і не вимовив би жодного слова, а через ввічливість інші гості теж мовчали б цілий вечір. Якщо ж я не прийду, розгнівані гості будуть мати тему для приємної розмови".

***

Угорський драматург Ференц Мольнар старанно уникав тих, хто мав намір писати його біографію.
- Маестро,- звернувся до нього один заповзятливий 6іограф,- коли доповнити матеріал, який я зібрав, вийде чудова біографія!
Ференц Мольнар спохмурнів.
- Слухайте, любий! - мовив він рішуче. - Мене зовсім не цікавить те, що досі траплялося зі мною. Напишіть краще, що буде зі мною далі..
***
Французький лікар Мізобен одного разу посварився з своїм другом. Справа дійшла до дуелі. Мізобен був дуже худий. Його супротивник, людина огрядна, вказав йому на цю невідповідність, що створює неоднакові умови для поєдинку, Тоді Мізобен запропонував такий вихід з цього становища:
- Давайте, - сказав він, - на вашій постаті намалюємо крейдою мій силует, і всі удари, нанесені шпагою поза цим малюнком, будемо вважати недійсними.
Супротивник Мізобена розсміявся, і друзі помирилися.
***

Паризький купець П'єр Латуш був дуже схожий на Наполеона. Дізнавшись про це, Наполеон наказав покликати Латуша в палац і, нарядивши його в свій мундир, послав до імператриці. Та спочатку прийняла його за Наполеона і тільки після розмови, в якій він виявив себе дуже нерозвиненою людиною, імператриця зрозуміла, що це - двійник. Наполеонові дуже сподобався жарт. Він запропонував Латушу висловити будь-яке бажання, яке буде виконане.
- Надайте мені звання лейтенанта, - сказав зраділий торговець, - мені так личить ваш мундир, до того ж я так люблю командувати.
- Це можна було б зробити, - сказав Наполеон,- та що тільки скажуть мої солдати,, коли побачать двох Наполеонів з однією головою?

***

Великий філософ і математик давнини Піфагор часто брав участь в атлетичних змаганнях. На олімпійських іграх він був двічі увінчаний лавровим вінком за перемогу в кулачному бою.

***

Менделєєв був делікатний з жінками й іноді в розмові з ними користувався оригінальним лексиконом. Наприклад, рекомендуючи своїх співробітниць як хороших математиків, він висловлювався так:
- А якщо обчислювати за формулами Чебишева, так з цим ви звертайтеся до панночок, вони на цьому вже... собачку з'їли?
У Ейнштейна був глибоко вкорінений звичай обробляти все самостійно. Одного разу йому треба було зробити підрахунок, який можна було знайти в багатьох підручниках. Леопольд Інфельд, польський учений, що працював тоді в Ейнштейна, запропонував йому:
- Давайте подивимося. Ми зекономимо багато часу. Але Ейнштейн, продовжуючи підраховувати, сказав:
- Так буде швидше, я вже забув, як заглядати в книги.

***

Якось увечері Резерфорд, видатний англійський фізик, зайшов у лабораторію і застав там одного з своїх численних учнів.
- Що ви робите так пізно? - спитав Резерфорд.
- Працюю.
- А що ви робите вдень?
- Теж працюю.
- І рано-вранці працюєте?
- Так, професоре, і вранці працюю, - підтвердив учень. Резерфорд похмурнішав і коротко кинув:
- Послухайте, а коли ж ви думаєте?

***

19 серпня 1887 року під час повного сонячного затемнення Менделєєв піднявся на велику висоту на аеростаті з метою спостерігати затемнення. Що примусило п'ятдесятитрьохрічного вченого наважитися на такий небезпечний експеримент?
- Чималу роль у моєму вчинку,- пояснив Менделєєв,- відіграло те міркування, що про вас, професорів і взагалі вчених, звичайно думають повсюдно, що ми говоримо, радимо, але практично справою не володіємо... Мені хотілося продемонструвати, що ця думка несправедлива щодо природознавців, які все життя проводять у лабораторії, на екскурсіях і взагалі в дослідженнях природи.
Аеростат з Менделєєвим піднявся на висоту 3350 метрів. Закінчивши спостереження, учений хотів спуститися, але виявилося, що мотузок від клапана заплутався і клапан не відкривався. Тоді, ризикуючи життям, Менделєєв поліз угору. Йому пощастило полагодити клапан і благополучно провести посадку, не пошкодивши ні аеростата, ні приладів.

***

Крилова запитали, чи не обурює його жадібність акул.
- Мене,- відповів він, - більше захоплює їхня швидкість.
Це був не великий байкар, а великий кораблебудівник.

***

У день, коли "Еволюція фізики" Ейнштейна з'явилась у продажу, репортер із "Нью-Йорк таймс" попросив автора сказати декілька слів про книгу.
Ейнштейн відповів на це:
- Те, що я можу сказати про книгу, є в книзі.

***

Далі