ДИВНІ ЗВИЧКИ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ

з Книги веселої мудрості, Київ, 1969 (упорядник Ілля Доля-Попов)

***

Олександр Другий, який доти ніколи не бував у Тютчева, вирішив відвідати смертельно хворого поета. Коли про це сказали Тютчеву, він зауважив, що це його дуже бентежить, оскільки буде надто неделікатно, якщо він не помре на другий же день після царських відвідин.

***

Бетховен дуже любив Наполеона. Йому подобались його сміливість, рішучість і сильна воля. Він вирішив написати музику на його честь. З 1802 по 1804. рік він працював над симфонією, закінчив її і написав на першому листку:
"Людвіг ван Бетховен, симфонія 3, опус 55, симфонія "Наполеон Бонапарт". 1804, серпень".
Симфонія була переписана, і копія була вручена посланцеві для передачі Наполеонові.
Але перш ніж Наполеон одержав її, він з полководця став імператором. Почувши про це, Бетховен зіскочив і люто закричав:
- Так він нітрохи не кращий за інших! Тепер він буде топтати всі права людства!
Він кинувся до столу, де лежав екземпляр симфонії, і начисто вирвав першу сторінку. Відтоді Бетховен з ненавистю ставився до Наполеона. Коли він дізнався про його смерть на острові Святої Єлени, усміхнувся і сказав:
- Ну, на цей випадок я написав уже музику. Очевидно, мова йшла про траурний марш з цієї симфонії.

***

Художній критик, близький друг Рафаеля, написав гостру критичну статтю про малюнок художника. Одночасно він надіслав йому такого люб'язного листа: "Дорогий Рафаелю,
ви, мабуть, уже познайомилися з моєю статтею. Сподіваюся, це не стане причиною нашої сварки?"
Рафаель відповів йому: "Люб'язний приятелю, насамперед, що я зроблю при зустрічі, це розіб'ю вам носа. Сподіваюсь, це не стане причиною нашої сварки?"

***

Молодий художник поскаржився старому маляреві, що на його картини немає попиту.
- Малюю я картину два-три дні, - дивувався він, - а щоб продати її, треба два-три роки.
Старий досвідчений живописець поплескав по плечу свого безталанного колегу і мовив:
- А ви спробуйте навпаки! Малюйте одну картину два-три роки, тоді напевне продасте її за два-три дні.

***

Французький письменник Рівароль не любив свого співвітчизника графа Мірабо. Він говорив:
- Немає людини, яка була б так схожа на свою репутацію, як Мірабо.
Відомо, що Мірабо був дуже негарний з себе. Про. нього ж він сказав:
- Заради грошей Мірабо здатний на все, навіть на добру справу!

***

Гоголь бував на вечорах у Язикова, де завжди панувала в'ялість і нудьга.
Гості мовчки сиділи, палили цигарки і лише зрідка обмінювалися короткими фразами.
Просидівши отак весь вечір, сумні та невеселі розходилися по домівках.
Одного разу Гоголь, втомившися мовчки сидіти і змагатися з позіханнями, підвівся і вигукнув:
- Ану, панове, час нам і кінчати цю гучну бесіду!

***

- Чим можна пояснити ваше довголіття? - запитали Бернарда Шоу.
- Моїм похилим віком,- відповів Шоу.

***

Наполеон, як і Суворов, мав звичку ставити несподівані запитання і дуже не любив, коди той, до кого він звертався, затинався.
Військові про це, звичайно, знали.
- Яка кількість людей у вашому полку? - запитує він командира.
-- 1225, ваша величність! - відрубує полковник.
- А скільки у лазареті?
- 1310.
- Добре! - говорить Наполеон і відходить. Швидкість і точність відповіді так його заспокоїли, що йому і в голову не прийшло зіставити числа.

***

Фрідріх Другий у листі до Вольтера назвав його "безсмертним".
- Дякую вам, ваша величність, - відповів Вольтер, - за те місце, яке ви зводили дати мені у своєму царстві.

***

Резерфорд демонстрував слухачам розпад радія. Екран то світився, то темнів.
- Тепер ви бачите, - сказав Резерфорд, - що нічого не видно. А чому нічого не видно, ви зараз побачите.

***

Далі