ВИРІШИЛИ:

1. Переглянувши листа запорозьких козакiв до турецького султана (дод.1), вважати його як такий, що на сьогоднi цiлком втратив чиннiсть, i вiдкликати назад. Про це негайно повiдомити адресата дипломатичними каналами.

2. Скласти й надiслати на ту ж адресу нового листа, виходячи з реалiй економiчного стану обох держав (дод. 2).

3. Контроль за виконанням цього рiшення покласти на начальникiв ГАУ з економiчних, гуманiтарних та соцiальних питань.

Голова виконкому міської ради народних депутатів
Печатка
Підпис

Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колісник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подільський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Числа ми не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..

Кошовий отаман Іван Сiрко зо всім кошем запорізьким
(Середина ХVІІ столiття).

Додаток 2

“До Президента Турецької Республіки”

Ви - Вельмишановний пане президенте турецький, всевишнього аллаха брат  i товариш  i самого ясноликого особистий довірник. Який із Вас: справжній господар! Ви викидаєте, а ми підбирає. Годні Ви синів наших християнських всечасно приймати тьма-тьменна їх чигає до Вашого краю, притягаючи назад безліч цусякого краму. Бо люд Ваш шкіряних і шеських справ майстер, незрівнянний коцар, взірцевий  будівник, злоторукий  карбувальник,  цитрусовий роститель,  електронноапаратурний складальник, стильний меблевик, меткий гендляр самого Бога торгівлi знаний в усьому  свiті й підсвіті онука. Ось як можна піднести землю, якщо є в ній мудрi правителі!

А в нас таке коїться, що сором i писати. Стоїть, либонь, усе, що не мусить стояти, лежить, либонь, усе, що не мусить лежати. Робити не робимо, бо немає чим нам платити, існуємо ж за власний кошт. Тобто, доїдаємо і доношуємо те, що не встигли доносити наші славнi предки. Хлопці нашi край світу на заробітки мандрують, дівчата по іноземних гаремах самі розбігаються. А, боронь Боже, знедужав хто, то одразу хоч винось ногами вперед, бо лікувати нема чим, хіба лише молитвою. Отамани ж наші, малі й великі, замість дбати за нарід свій, чубляться один із одним і безсоромно розтягують усе, що на землі нашій, над і під нею. І кінця-краю тому не видно. І коли те скінчиться, один Всевишній відає.

Отож, Вельмишановний пане правителю турецький! Б’ємо тобi чолом, хоча ти й iншої віри: візьми нас під свою вельможну руку! Надішли промислових і фiнансових візирів зi своїми головами та коштами. А поки того дійде, зглянься i підкинь хоча б дещицю гуманiтарної допомоги! Дасть Бог, колись викублимося й віддячимо.

Числа не знаємо, бо календаря купити й годинника відлагодити нема за що, місяць на небі, рік у книзі, а час у нас такий, як у вас, тільки зсунутий невідь скільки назад.

Кошового отамана Івана Сірка земляки й нащадки
(Кінець ХХ століття)

Копії зняв і нам надіслав Савелій ЦИПІН, м. Харків

Журнал ВУС(Видання Українських Сатириків) ч.1, 1996 р.