О ти, що з дощок необтесаних збитий!
О ти, що фанерою й шифером вкритий!
О ти, iз засувками i защiпками!
О ти, що облiплений кiнозiрками!
О ти, що в шпаринах, неначе пострiляний!
О ти, що вiтрами достатньо провiяний!
О ти, що за клунею, мов сиротина!
О ти, що тебе не приймає хатина!
О ти, що вночi задалекий, холодний!
О ти, вседоступний, безплатний, народний!
О ти, найпростiша селянська спорудо!
О ти, фiлософсько-iнтимная будо!
О ти, рятiвниче зiпсованих шлункiв!
Ти сейфе мiндобрив — для поля дарункiв!
О ти, нецiкавих газет пожирачу!
О ти, соромiцьких тiлес пiдглядачу!
О ти, капiтально наповнений мухами!
О ти, що втiшаєшся звуками-пуками!
О ти, що вiд сивої йдеш давнини!
Скидаю з поваги до тебе штани.

Журнал "Всесміх"