Павло ГЛАЗОВИЙ
БАЙКОГРАФІЯ

СВИНЯЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ

ХВАЛЬБА

Сірка побачивши, сказав гладкий кабан:
- Мене нагородив хазяїн мій Іван.
Ділами добрими його я так прославив,
що золоте кільце мені він в рило вставив.
Сірко оскалився і відповів на те:

- По-перше вставлене кільце не золоте,
ну а по-друге, ти одержав нагороду,
не за діла свої, а щоб не рив городу.

ПЕРШІСТЬ

Рохкав-хрюкав, вихвалявся
після виставки кабан:
- Вийшов я на перше місце.
Це вам правда, не обман!

- Годі! - кінь озвався збоку.
- Даром кирпу ти не дми.
То не дуже честь висока -
бути Першим між свиньми.

ЗНЕВАГА

Свиню у кузові везли,
не підкидали, не трясли.
А як зняли її з машини,
вона давай кусати шини.
- Плювала, - каже, - я на віз,
який мене сюди привіз!

Хто зневажа своїх батьків,
які з ним панькались, возились,
а потім десь на схилі днів
без допомоги залишились, -
хай сам подума й порівня,
хто тут колеса, хто свиня.

БЕЗДУМНІСТЬ

Сидить задуманий індик.
Свиня побачила та в крик:
- Чого ти голову повісив?
А киш звідсіль, мислитель бісів!

Мораль проста виходить з цього.
Таких, на жаль, чимало є,
що й сам не думає нічого
і іншим думать не дає.

ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО

Веселий півень заявив свині:
- Як вам не сором? Вся ви у багні.
Свиня зраділа: - Критика до діла!
- Сходила в баню, потім півня з'їла.
І хрюкнула: - Сам винен, паразит:
нагнав мені купанням апетит.

Цей випадок наочно нам доводить,
що тупорилим критика не шкодить.

МЕМУАРИ

Ой, ховали півника, співака чудового,
у труні мальованій несли безголового.
За труною йшла свиня й ревно голосила:
- Ах. який це був таланті що була за сила!

А тепер ота свиня пише мемуари,
як до смерті півника довели нездари,
як за півником вона сильно голосила...
А, між іншим, голову свиня й відкусила.

НАСОЛОДА

Свиня кирпата в холодку лежала,
під зелененьким гаєм спочивала,
а у гаю співали солов'ї та чарували, тішили її.

Від насолоди мліла тупорила,
сама собі тихенько говорила:
- Коли я чую в лісі солов'я,
горить і тане вся душа моя
і я готова зрання й до смеркання
вбирати серцем дивне щебетання.
І тут вона помітила кнура,
що мимо мчався, чорний, як мара,
про все забула, дрібно затремтіла
і за кнуром галопом полетіла.
І вже не чула більше солов'їв,
а прислухалась, як той кнур сопів,
як рохкотів, як тупотів ногами...

Мораль тихенько скажемо між нами:
сто соловейків молода свиня
на одного кнуряку поміня.

МЕДАЛЬ

Свиня на виставці стоїть,
з корита п'є густі помиї.
Облипла салом, аж двигтить,
та ще й Медаль висить на шиї.

Отак, буває, чудеса
людина виявить у праці,
але медаль за це дадуть якійсь
безсовісній свиняці.

БУНДЮЧНІСТЬ

Коня побачила свиня,
така кругленька та повненька.
- Ага! Мені дали звання.
Уже я звуся рекордсменка.
Я й для науки дорога:
уже вивчають екскурсанти,
який мій вік, моя вага,
які у мене є таланти.
Я вже не просто хрюкаю
- займаюся наукою.
А кінь як пирхне:
- Перестань тут городити ахінею!
Свині тули хоч десять звань,
вона лишається свинею.

Неправду кінь сказав, ой, ні!
Коли звання дають свині,
вона з високою відзнакою
стає бундючною свинякою.

ГЛУШИТЕЛІ

Там, за фермою новою, при старій вербі
примостився соловейко та й співав собі.
Як почули тупорилі солов'їний спів,
загорлали, залящали зразу в сто ротів.
І замовк тоді надовго бідний соловей.
Перестав пісні співати навіть для людей.
Цій історії печальній не дивуюсь я:
сто свиней перекричати можуть солов'я.

ЕСТЕТИЧНИЙ СМАК

Рано-вранці солов'єві сказав кабан дикий:
- Ти неправильно співаєш, плутаник великий.
Подавай для перевірки мені свої ноти.
Я поправлю недоладні звуки і звороти.
Ти співаєш: "Тьох-тьох-тьох!",
а потрібно "Рох-рох-рох"

Звідси вивести мораль вже нехитра штука:
кабанові до душі тільки той, хто хрюка.

БАТЕЧКО

Оженився кабан на кругленькій свині.
Прожила вона з ним цілий рік і три дні,
а тепер рохкотить: - Як же далі з ним жить?
Він же, ледар, весь час у калюжі лежить.
Розлучилась би з ним, дармоїдом таким,
але діток своїх годуватиму чим?
Вісімнадцять малят народлиа йому,
а які я з кнура аліменти візьму?

Тут мораль нескаладна і гранична ясна.
На бездумних людців натякає вона,
що, ледаче, саме без копійки сидить,
але може табун дітвори наплодить.

НАДІЯ

У свинарнику холоднім порося трясеться:
- Коли сіте новорічне свято вже почнеться?
- Ну ж і дітки повелися, - обізвавсь кнуряка.
- Саме не зна, недолуге, про віщо патяка.
А те каже: - Я ж на свято тільки і надіюсь:
візьмуть мене, в піч засунуть, то хоч там зігріюсь...

СВИНСТВО

Свиня опоросилась четвертий раз підряд,
у неї появилось десяток поросят.
А через тиждень діти набридли тій свині.
- Не хочу годувать їх! Нащо вони мені?!
Нащо псувать фігуру, як я ще не стара
і можу вийти заміж за іншого кнура?

Тут головне не байка, важливе тут - мораль,
хоч дітки й поросята, а все ж таки їх жаль.
Хіба ж бо дітки винні, що їх родили свині?

БАЙКА ПРО АПЕЛЬСИН

Зіпсувались апельсини в магазині.
Відтаскали їх на смітник у корзині.
А свиня їх по свинарнику носила
і за штуку по карбованцю просила.
То ж даремно люди кажуть,
ніби свині не уміють
розбиратись в апельсині.

СИРІТСТВО

Поросятко все хворіє, незвісно й чого,
і ніхто не пожаліє бідного його.
Ні скоринки, ні лушпайки ніхто не приніс.
Навіть мати відвернула свій кирпатий ніс. .
У малого поросяти велика рідня,
та що з того, якщо й мати у нього - свиня?

РЕЛІКВІЯ

Умирав старенький батько
та й лишив у спадок синочкові -
худу свинку, дочкам - двох теляток.
Уже в дочок, у кожної, корівчина мука,
а у сина здоровенна виросла свинюка.
Ходить вона по подвір'ю, аж двигтить від сала.
- Чого свиню не заколеш? - сестра запитала.
А брат каже: - Що я, сестро, совісті не маю?
Я ж на неї як погляну, то батька й згадаю...

ВИСОТА

- Я давно у тебе, татку, хочу запитать.
Ти скажи мені, чи свині яблука їдять?
Батько мовив: - Звісно, їли б.
Тільки в тому суть, що вони не огірочки, високо ростуть.

І напрошуються з цього висновки прості:
щоб тебе не з'їли свині, будь на висоті!

До змісту Павло ГЛАЗОВИЙ БАЙКОГРАФІЯ