Володимир Присяжнюк
Із циклу  «Літературні пародії»

***
“… таких як ти важко знайти,
пали ці нікому не потрібні мости,
пали книги, пали словники,
готельні чортові рушники,
постіль зі слідами чорнил,
ошмаття прапорів та вітрил,
знищуй голос, знищуй слова,
ти далі будеш так само жива …”

Сергій Жадан
https://onlyart.org.ua/sergij-zhadan-dobre-dobre-znyshhuj-lyst/

ПЕРЕСТОРОГА

таких як ти неможливо знайти —
тікають від тебе собаки й коти,
бо носиш з собою завжди сірники, —
бояться міністри тебе й двірники.
пали річки, океани, струмки,
і мрії пали, сподівання, думки,
пали рушники, словники і слова,
пали, хай у інших болить голова!
пали, раз у тебе така є мана —
книги лише не пали Жадана!

***

“Мені б босоніж по травам пробігти
Та криком зненацька злякати дівчат,
І впасти з розгону, впасти на лікті,
Кохану спіймавши, як ловлять курчат.”

Левчишин Віктор, МЕНІ БИ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435279

І ЗНОВУ ПРОМАШКА…

Ні слави мені не потрібно, ні злата —
То все ненадійне та скороминуще…
Мені би кохану, нарешті, спіймати —
Завдання важливе, життєве і суще!
Цю мрію мою, не таку й чудернацьку,
Здійснив би й раніше, та просто не міг,
Хоч криком дівчат вже злякав я зненацька,
Й без мештів уже по траві я пробіг…
Кохана збирає у лузі ромашки,
Її я зловлю, бо здаватись не звик!
З розгону на лікті!- і знову промашка…
Піду тренуватися ще у курник…

 ***

“Я допускаю, що в мені живе
Душа коня, бо на зелені трави
Мене весною тягне, а під осінь
Люблю я в білім золоті вівса
Купатися…”

Д. Павличко, ЩЕ ПРО КОНЯ
Вабрані твори в 2-х томах, К.: Дніпро, 1979, т. 2

ТАЄМНИЦЯ

Я хочу таємницю вам відкрити,
Хоч можете і здивуватись ви, —
Мені весною важко й день прожити
Без ніжної зеленої трави.
Вона, туманом раннім оповита,
До себе кличе, наче в шторм маяк:
Така духмяна, свіжа, соковита —
Не обійтись без неї аж ніяк!..
Трава- не сіно, і не конюшина, 
І не колюча стоптана стерня!
Я довго думав й з’ясував причину —
Мабуть, в мені живе душа коня.
Та що поробиш, годі дивуватись —
Це так розпорядились небеса…
Пробачте, мені треба покупатись 
В цілющім білім золоті вівса…

 ***

“ …Я ж тебе люблю до болю, 
Бач, не на словах люблю: 
Щоб тобі зігрітись вволю, 
Всі свої вірші спалю.”

Настя Каланхое, ЩИРОМУ
http://maysterni.com/publication.php?id=116921

ЖЕРТВА КОХАННЮ

Я тебе люблю до болю,
І не на словах люблю —
Броджу з свічкою по полю
І палю! Палю! Палю!
Все палю, що очі бачать —
Стоги сіна і траву,
Але знов, чомусь, невдача —
Спробу роблю я нову!
Дістаю я вірші власні
І запалюю сірник —
Настає вже мить прекрасна,
Бо вогонь той — чарівник!
Хоч кохав ти досі іншу,
Все змінилось — диво з див:
Щойно догоріли вірші —
Враз мене ти полюбив!

 ***
“Ти незвичайний до нейронів мозку!
Ти мов канати зняв із моїх рук
Тебе шукала довго. Щоб непросто, 
Але хоч якось та позбавитися мук.
Ти-втілення нового і старого
Ти-мікс з високих і ганебних почуттів.
І ти-це ти. Немає більш такого.
Я схиблююся. Треба лікарів…”

Діана Климчук, НЕЗВИЧАЙНИЙ ДО НЕЙРОНІВ МОЗКУ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567235

БАЛАДА ПРО ДРУГА

Він незвичайний до молекул тіла,
До атомів і до нейронів мозку —
Він саме той, якого Ви хотіли,
Ну хто ж встояв би перед шиком й лоском?
Із Ваших рук Ваш друг знімав канати,
Так наполегливо, що аж упрів!..
Не схиблюйтеся, пані, то не варто, —
Бо й так важка робота в лікарів!..

***

“…Кохання — річ альтернативна
І неймовірно позитивна…”
Анна Мазорук , КОХАННЯ
http://maysterni.com/publication.php?id=11672

КРЕАТИВНА

Кохання — річ альтернативна,
І суб’єктивна ,й об’єктивна,
Не негативна- позитивна,
Пасивна інколи, активна,
Ситуативна, депресивна,
Консервативна, детективна,
Неначе  “ Боїнг ”, реактивна,
Рекреативна і спортивна,
І , навіть, досить перспективна!
Горджусь собою — КРЕАТИВНА!

***

“ …ми з тобою - бульйонні кубики
ми так хочемо разом бути
що здаємось занадто розгубленими
намагаючись власне почути…”

Андрій Люпин. ОСЬ І ОСІНЬ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687630

БУЛЬЙОННІ КУБИКИ

Ми так хочемо бути разом! —
Що нам свисти осудливі публіки?...
Що чиїсь нам смішки та образи? —
Ми ж з тобою — бульйонні кубики!

Акуратно так запаковані. —
Може, “ Кнорр “, ну а може — “ Маггі “, —
Ми в любовних боях загартовані,
І зове нас кохання магія!

Бо кохання — то ніжність і радість,
Бо кохання — повітря ковток!
Не властива для кубиків слабість —
Сміло стрибнемо у кип’яток!

 ***
“ …можна коли завгодно
посадовити зміст
але ж це блін не модно
зараз на сенси піст.”

Аліна Звіздецька, ТІЛО ПОРОСЛО ТРАВНЕМ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497611

ПОСАДОВЛЮ!

посадовлю що завгодно —
форму, сюжет чи зміст,
але ж це, блін, не модно,
й на посадівлю піст…
модно сьогодні інше,
але я прагну змін —
посадовлю у віршах
все, що зумію, блін!

***    
        
“Цей захід сонця - політкоректний,
Терплячий воїн — у небі сокіл,
Лелека білий, — політ карети, —
Летить вальяжно, хоч невисоко…”

Олександр Обрій, ПОЗА МЕЖЕЮ
http://maysterni.com/publication.php?id=101758

ПОЛІТКОРЕКТНО

Ну, чим курилася та сигарета
У надвечір’ї отого дня?..
Лелека білий — політ карети,
А той горобчик — політ коня.
Поет я стильний, поет конкретний —
Хто б сумнівався —таких нема!
Цей захід сонця політкоректний
Найтонші струни душі пройма.
В задумі коні, і ті карети,
В задумі друзі і вся рідня,
В задумі навіть та сигарета
У надвечір’ї отого дня…

***
”Я чекаю на зграю перелітних думок,
Що ховаються вдень від спеки.
Намагаюся не з’їхати з глузду отак,
Оминати місцеві аптеки…”

Федько Халамидник , ПТАХИ
http://maysterni.com/publication.php?id=38040

ПЕРЕЛІТНІ ДУМКИ

Сонце смажить! Думок покотився клубок,
І звичайних собі, й елітних…
Виглядаю на зграю не тих думок —
Дочекатися б перелітних!..
Перелітні думки — наче птахи вони,
Бо на те ті думки й перелітні —
Відлітають у вирій вони восени
Й прилітають додому у квітні..
Задивився у небо й побачив — летять!
І тріпочуть крильми, мов лелеки!
Мої руки чомусь підозріло тремтять…
Де найближча місцева аптека?

  
***
“ …Ти примушуєш мене співать,
Ти – рядки у рими укладать,
Ти – безглузді говорить слова,
Ти одна, лиш тільки ти одна.”

В. Жовтень, ТИ ОДНА
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159704

ДЕ НАБРАТИ?

О, благословенний мій тиран! —
Я втомився від душевних ран,
І від співу голос мій охрип —
Більше схожий на дверний він скрип.
Я ловлю з тобою кожну мить,
І рядки кладу, аж гай шумить,
Аж у небо в’ється  сивий дим! —
Тільки де набрати свіжих рим?
Де набрати тих безглуздих слів?
Краще б я, кохана, онімів…

***
 “ …Бо кохали так палко і ніжно,
Без вульгарності та без облуд,
Почуття це було білосніжним
І, тому, не торкнувся їх бруд.”
                                 
Патара, ДВІ ДУШІ, ЩО ДО ЗРАДИ НЕ ЗВИЧНІ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551837

БЕЗ ВУЛЬГАРНОСТІ

Вітерець напинав свої груди,
Було небо середньої хмарності —
Він її покохав без облуди,
А вона його — без вульгарності.
Хоч хотів їх торкнутися бруд, 
Та не зміг, бо вони опиралися…
Без вульгарності й без облуд
Ті закохані люди кохалися.
А якщо би кохались з облудою,
А якщо би любились вульгарно, —
То було би не чисто, а брудно,
То було би не дуже гарно!

***
“…Щоб бути ближче до кісток, мій дім
Покинув кіт, чий зголоднілий погляд
Неначе досі промовляє поряд:
“Помреш – тоді прийду, тебе ж і з’їм ”.

Аліса Гаврильченко. КІТ БІЛЯ СКЛЕПУ
http://maysterni.com/publication.php?id=62952

ПОМСТА ЗГОЛОДНІЛОГО КОТА

Все швидкоплинне, все спливає в Лету, 
Та згадую я з острахом той день,
Коли коту не дала я котлету —
Тепер вже я сама, немов мішень.
Тепер шкодую я про той свій вчинок —
Образився на мене мій котисько-
Утік він ближче до кісток — на ринок,
Я ж відчуваю — небезпека близько!
На мене кіт десь в засідці чигає —
Фатальною була котлета та…
На світі помсти більшої немає,
Ніж помста зголоднілого кота!

***

 “Молодими голосами в телефоні
Ми зійшлися, наче головами коні…”

Д. Павличко.
Вибрані твори в двох томах. 1979, Дніпро, т.2, с.227

ЗІЙДЕМОСЬ.

Сходяться по-різному в цім світі:
Птахи — дзьобом, пелюстками — квіти, 
Гривами густими горді леви,
Кронами крислатими дерева.
Сходяться комаха і павук,
Із стрілою тятивою лук, 
Слон з слоном, з горилою горила,
Із вокзалом сходиться перон.
Ми ж зійдемось голосами, мила, 
Тільки б не зламався телефон…

***
“ Мої думки — неначе коні, 
Не може втримать їх ніхто, 
Я виливаю їх фарбами
На білий лист чи полотно.”

Назар Мялікгулиєв
Критик, Львів,  “ Бона “, 2012, с.27

ДУМКИ

Мої думки — неначе коні…
І що робити з ними маю?
Щоб сивими не стали скроні, —
Думки зсипаю й виливаю!
 © Володимир Присяжнюк

Володимир Присяжнюк ( м. Івано-Франківськ ) Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педінституту імені В. Стефаника. Поетичною творчістю почав займатись у шкільному віці. Неодноразовий учасник Всеукраїнських зльотів творчої молоді. Володимир Присяжнюк. Автор книги поетичних пародій   “Тобі сюди, Алісо! “. Публікувався в літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема в  “ Енциклопедії сучасної літератури “, ” Форум “,  “ Галактика любові “. Низка віршів перекладена іспанською і галісійською мовами і представлені у виданій в Іспанії в квітні 2017 року збірці  “Галісія – Україна. Гармонія сердець “- антології сучасної української та іспанської поезії. Автор текстів та мелодій пісень.  Життєве кредо:  “ Не зупинятись! “