Правителі!
Владодержці і людоморці!
Столоначальники і престолоприслужники!
Раби і лакеї!

Сталося!
Україна проголосила незалежність.

Не скрегочіть зубами. В ідеальному випадку у кожного з вас їх лише по тридцять два.
Не сичіть язиками: «Україна без союзу пропаде...» Не пропала в союзі, не пропаде вже ніколи!
Не сійте облуди в народі. Бо вже стільки її насіяли, що самі в тій облуді тонете.
Усе стає на круги своя!
Народ, який пройшов сім кругів пекла, розправляє спину.
То злазьте з тієї спини. По-доброму. Не примушуйте робити інвентаризацію вашого ненажерливого стада.
Ну, не пройшов до кінця ваш «соціалістичний вибір». Не все ще вибрали. З народної комори. З народної душі.
Але таки набралися. Понатягали у нори стільки, що не одне покоління ваших людей житиме при комунізмі...
Не плачте, що народ знімає ваших ідолів. Ви на всі заставки кричали: «Мы говорим Ленин - подразумеваем партия. Говорим партия - подразумеваем Ленин». І нас навчили так «подразумевать». Тож партію вашу, вибачте, впіймали. На місці злочину. І осудили. І показали на двері. А той, кого «подразумеваем», стоїть майже у кожному населеному пункті. Перед громадським туалетом. І рукою, як шибиницею, показує шлях до «світлого майбутнього».
Отож і йому, вибачте, треба показати на двері.

«Світлого майбутнього» зносити не можна. Кожна нормальна людина має історичну необхідність забігати туди. Хоча б раз на добу. Навіть вожді...

Тепер таке. Ви зчинили «общегосударственный» лемент про «полювання на відьом». Давайте логічно. Якщо ви такі святі, то чого вам боятися полювання на нечистивих? А якщо святецькими мантіями прикриваєте відьомські хвости, то... чого репетуєте про несправедливість? Про «демократичний терор»?

Та й ніхто вам тих хвостів не обрубує. Ще й законом вас соціальне захистили. Відьми з 1918 року спецпайки отримують. Відьми з 1937 року також благами користуються. Цілі родинні кубла колишніх відьмаків за спецмагазинами закріплено. Щоб вам, не дай. Боже, не повсихали ті місця, з яких ростуть хвости. Щоб компартійне скроєні штани не теліпалися. Щоб отой вчорашній «гегемон» не мав подоби отого сучасного Щукаря - вічного трударя, який своїми податками і своєю працею вас утримує. І ніхто про йогосоціальний захист, не думає.

То, може, варто було б уже й вгамуватися? Це забивати баки своєму годувальникові. Не заганяти його знову в ярмо. Не лякати, що без вашої «опіки» він не проживе. Що «незалежна Україна - це громадянська війна». Не провокуйте на цю війну. Не нацьковуйте націю проти нації. Віруючих проти віруючих. Відмийте ту кров, яка на ваших руках і на вашій совісті. Молітеся і кайтеся. Покутуйте гріхи чесною працею і життям чесним.
Бо дуже знайомий почерк отих провокацій. Особливо найпідліших: палити хліб та оскверняти пам'ять полеглих.

І дуже знайомі оті голоси з-під мавзолею. Про незаконність проголошення незалежності України. Про захист інтересів росіян. Про перегляд кордонів...

Тож велеревниві поборники законів! Огляньтеся позад себе.

Чи законно обер-повія Катерина II зруйнувала Запорозьку Січ і загарбані українські землі роздала своїм фаворитам?
Чи законно «вождь мирового пролетариата» підсилав в Україну своїх агентів антонових, перелицьовуючи їх на овсієнків, щоб легше обдурити український народ і швидше поневолити?
Чи законно російські більшовики потопили у крові Українську Народну Республіку?
Чи законно народ України заганяли у колгоспи, морили голодом, вивозили до Сибіру?
Чи законно Україну масово заселяли «стойкими большевиками»?
Може, хтось з приводу цього проводив референдуми?
Може, питав в українського народу: хоче він цього чи не хоче?
То чия б кричала, а чия б мовчала...

Тепер щодо захисту «русскоязычного населення».
Як ви дивитеся на те, щоб захистити «русскоязычное население» Харбіна? Приєднати Харбін до Росії?   ?
Бо в нас, в Україні, «русскоязычники» почуваються краще, ніж будь-які «язичники». Навіть корінні. І поки що захищатися треба від них.
Щодо кордонів. Може, не варто про них згадувати? Бо як потягнемо лінію поза Кубань, на Далекий Схід, на Поволжя, окреслимо пів-Сибіру, де «компактно» проживають українці. А там дивися - і Санкт-Петербург вкраїнськими козаками збудований. І Москву заснував отрок князів Київських...

В Україні споконвіку проживає багато неукраїнського люду. І поляки, і росіяни, і євреї, і татари, і болгари, і мадяри, і ще багато «і». Люду чесного, працьовитого. Люду, що має свою гідність і поважає гідність українців. Шана цьому людові і хвала!

Але живуть в Україні ще й людці. Що називають себе просто: «адесситы», «николаевцы», «херсонцы», «донеччане», «днепропетровцы», «крымчане», «львовчане», «харьковчане» та інші «овцы» і «чане». Словом, «язычники». Це ті погани, які не сповідують жодної віри. Не мають ніякої святості. Найбільше божество, якому вони моляться,- власна утроба. На цих утробників і розраховують утробники, які хочуть задушити незалежність України.

Україна ніколи не гнала зі своєї землі тих, хто прийшов до неї з миром, з добром, зі злагодою.
А тих, хто причалапкував свинячою ходою і рив свинячим рилом, достойно била по цьому рилу. Чи воно домашнього годування, чи зайшле.
Тож, давайте миром. Давайте злагодою. Давайте добром!
Давайте кожен розправимо плечі своєї незалежності. І допоможемо кожному, хто прагне волі.

Року Божого 1991-го.

Бібліотека "Українського життя в Севастополі"