КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Вадим СКОМАРОВСЬКИЙ

Народився 1 червня 1937 року в с. Балико-Щучинка на Київщині в родині вчителів.
За фахом учитель і журналіст. Закінчив Ізмаїльський педагогічний інститут і Вищу партійну школу в Києві.
Учителював, був на державній службі, редакційно-видавничій роботі. Упродовж майже двадцяти років працював директором видавництв «Молодь» і «Радянський письменник». Нині — заступник головного редактора газети «Культура і життя».
Видав близько 30 збірок віршів, поем, казок для дітей і дві книжки сатири та гумору для дорослих читачів.Книжки видавалися в перекладах російською та казахською мовами.
Лауреат літературних премій імені Лесі Українки, Миколи Трублаїні, Олександра Копиленка, Наталі Забіли, Степана Олійника. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, має Почесну грамоту і Подяку київського міського голови. Заслужений працівник культури України.

Епіграми та присвяти

КАНАРИ

Жахлива назва ця — КАНАРИ
Для шулерів, бандитів, скнар:
Пропустять НА — чекають КАРИ,
Відкинуть КА — одержать НАРИ
В місцях, далеких від КАНАР.

ОСОБЛИВИЙ ХИСТ

У Жори особливий хист:
Він з юних літ — авантюрист.

САМОРЕКЛАМА

Патрон любив гучну саморекламу.
— Ти тінь моя, — він зверхньо кинув заму.
А той спокійно відповів патрону:
— Але ж для тіні треба мати крону.

ПІДСТАВНА ОСОБА

Ця фірма не його. Він — підставна особа,
Подоба шестірні чи гвинтика подоба.
А власникові фірма не на часі:
Він виступає в іншій іпостасі.

Він — дбає про народ.
Він б’є себе у груди,
До олігархів сповнений огуди.
Він їх розвінчує. Принаймні, робить спробу.
Але мовчить… про підставну особу.

МЕТАМОРФОЗИ

Служив. Чоломкався з генсеком.
Тягнувся, мов перед божком.
Був комуністом — став есдеком,
А згодом — ще й «більшовиком».

ДВІ СПОКУСИ

Є дві спокуси у магната:
Багатство й статус депутата.

УТОПІЧНИЙ ПРОГНОЗ

Олігарх як порушник закону
Вмить позбувся багатства і слави,
Помінявши «круту» охорону
На конвой за рахунок держави.

В’ЮНЕЦЬ

Верткий, рухливий, як в’юнець,
Він має спритність виняткову:
З-під нього висмикнуть стілець,
А він умощується знову.

ЧИМ ВОНИ ВЕЛИКІ?

«Маленькі міста для великих людей»
Написи на приміських рекламних щитах

Стоять біг-борди пишні, хоч безликі,
Уздовж бетонних велелюдних трас.
— Великі люди... Чим вони великі? —
Запитую у себе і у вас.
Ділянками сплюндрованого лісу,
Котеджами над світлим озерцем,
Обслугою, що влещує гульвісу,
По суті, карлика з розпухлим гаманцем.

Не питайте

Пішло багатство по руках,
Тож не питайте, чом і досі
Пів-України в будяках,
Чи то пак, у чортополосі.

ТЕМАТИЧНА ВИСТАВКА

У галереї — виставка портретів:
Твердих облич, розмитих силуетів,
На часі і тематика її:
«Відомі політичні шахраї».

Донжуанський шлях

У розбитної братії
Шлях донжуанством славен:
Від партії до партії
Залежно від обставин.

НОВІ ЗВАННЯ

Нові звання з’явились в Україні:
Кучмогерої й кучмогероїні.

КОЛИ ЗДАЮТЬ НЕРВИ

Коли здали у шефа нерви,
То від його солоних фраз
Почервоніли навіть негри,
Що нагодилися якраз.

НА ІМЕНА НЕ ПАДАЄ ЦІНА

Люди купують не книжку, а ім’я.
З інтерв’ю

Купують не книжки, а імена,
Увінчані відзнаками, поважні.
На імена не падає ціна:
Окремі з них, як і колись, продажні.

НЕВЖЕ?..

Стану справжнім, як природа,
Як вечеря на столі.
Андрій Демиденко

Невже оця словесна каша —
Вечеря Ваша?..

СОМОВІ СЛЬОЗИ

Миколі Сому,
авторові «Ста епітафій»

Розчулений Микола Сом
Втирає сльози картузом:
«Пробачте, друзі й побратими,
Що вас... закопую живими».

АМІНЬ!

Григорієві Сивоконю,
критикові суворому і водночас розважливому

Дарую збірку Сивоконю,
Бо знаю: критик Сивокінь
Не б’є голоблею у скроню,
А каже лагідно: «Амінь!»

ПОДВІЙНИЙ ГОНОРАР І СЛАВА

Владиславу Бойку (Василеві Шукайлу)

Шукали Бойка-публіциста —
Знайшли Шукайла-гумориста
І заволали навздогін:
— Якщо у пана Владислава
Подвійний гонорар і слава,
То як податки платить він?

ЖЕРТВА РОЛІ

Михайлові Сіренку,
акторові за фахом, поетові за покликанням

Михайло вивчивсь на артиста,
Бо спокусила Мельпомена,
Зіграв у фільмі чанкайшиста —
Чи то шпика, чи полісмена.
Була та роль хоч незвичайна,
Але, по суті, безголоса.
Однак відтоді на Михайла
Китайці поглядають скоса.

НЕ ЗВИК ЛОВИТИ ҐАВ

Станіславу Зінчуку,
відомому поетові, колишньому держслужбовцеві

Пан Станіслав не звик ловити ґав.
Скривившися, неначе від оскоми,
Недоторканних він редагував
І надто балакучим ставив коми.

ЗАГАДКОВА ОСОБА

Від розмов не перейшов
До процесу рятівного.
А процес таки пішов
І, на щастя, вже без нього.

«КРАВЧУЧКА»

На ринку жінка симпатична
Лаштує тачку чи візок.
Погодьтеся, картина звична:
Малого бізнесу зразок.
«Кравчучка», — хтось лукаво гляне,
А жінка по прилавку — грюк:
«Це — винахід мого Степана,
І ні до чого тут Кравчук!»

СТАРА ПІДКОВА

У дворі знайшов стару підкову —
І тепер про щастя мріє знову...

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів