КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Петро ОСАДЧУК

Народився 2 грудня 1937 р. в с. Острівець Городенківського району Івано-Франківської області в селянській родині. 1960 р. закінчив Одеський державний університет, працював сільським учителем, газетярем на Одещині, був апаратним працівником у комсомольських і партійних структурах в Тернополі, Одесі й Києві, редактором у книжкових видавництвах «Маяк» (Одеса) і «Молодь» (Київ). З 1976 до 1990 р. — секретар правління Київської організації Спілки письменників України. В 1991 р. був головою комісії з написання і основним автором Статуту СПУ, за яким вона вийшла зі складу СП СРСР і повністю департизувалася.
Ще перебуваючи в КПРС, входив 1988 — 1989 рр. до складу Ініціативної групи, яка підготувала програмні документи і здійснила організаційні заходи щодо створення Народного руху України, працював у оргкомітеті, що створив Товариство української мови ім. Тараса Шевченка. 25 липня 1990 р., за рік до відомого путчу в Москві, публічно вийшов з КПРС.
Був народним депутатом України двох скликань (1990 — 1998), де брав активну участь в роботі «Народної Ради» — першої відкритої національно-демократичної опозиції до політики прокомуністичних, імпер-шовіністичних сил в українському парламенті.
Автор близько тридцяти збірок поезії. Виступає в періодиці з публіцистичними статтями, друкує рецензії і статті про поезію.
Лауреат всеукраїнських літературних премій ім. М. Островського, П. Тичини, В. Сосюри, С. Руданського, С. Олійника. у 2003 р. на всеукраїнському фестивалі гумору в селі Нобель Рівненської області удостоєний диплома «Лауреат Нобельської премії».

АРЕНА ПОЛІТИЧНОГО ЛИЦЕДІЙСТВА

Ніби серед звірів у лісі я,
В хащі густі забрів…
Хтось каже: «Регламент… Комісія…»,
А я чую гарчання вовків.

*

Пороззявляли широкі писки,
Вірні ідеї, як смерть — чумі,
Стрімголов у партійні списки
Поспішають глухонімі.

*

Відчуваю між нами загрозу,
Що веде до насильства й принуки:
Чим коротший в бандюги розум,
Тим довші в бандюги руки.

*

Життя у нас непросте,
Тому, щоб уникнути збурень,
Треба іноді слухать і те,
Що говорить відвертий дурень.

*

Нашого залу примітна обнова —
Військова виправка Іванова.
З трибуни представивсь затятим совком,
Він сидить, мов десантник перед стрибком.

*

Поговорили. Помахали руками,
Зробили до єдності крок.
Кажуть, обмінялись думками,
Не маючи власних думок.

*

Підступна система «Рада»
Мені аж ніяк не рада:
На кнопку кладу я палець,
А виступає неандерталець.

*

Пігмеї пнуться в корифеї
І приміряють портупеї,
Бо знають добре, що їм доля
Не усміхнеться без пістоля.

*

Втікаючи від кари небес,
Біг пес через овес.
Вискочив з КПРС
І вскочив у «мерседес».

*

Товаристве спритне і чудне:
Депутати і депуташки
Створили акцизами на спиртне
Ансамбль пісні і пляшки.

*

З ласки Мороза знову
Проект прийняли за основу.
Роздивились. А в тій основі
Чортик шкіриться в кожному слові.

*

На трибуні бунтує Наталія,
Вносить гнівно гучні пропозиції.
Соціально позує каналія,
Намагнічена в секс-опозиції.

*

Від енергетичної катастрофи
Порятує нас тільки Йоффе.
Але за умови: якщо цей оратор
На трибуні не бахне, як четвертий реактор.

*

Йдемо до споконвічної мети
Під проводом Михайла Сироти.
Дай Бог, щоб, зачарована метою,
Не стала Україна сиротою.

*

Планами соціальними обуян,
Як миру оливкова віть,
Стоїть на трибуні Стоян.
То нехай собі там і стоїть!

*

Роль у боях аж ніяка,
На тілі ані рубця,
Та вдягається, як вояка,
І приймає пози бійця.

*

Нас чекають нові вершини,
На які шугонемо з низин,
Але мусим окремі меншини
Підняти до рівня большин.

*

Верховна Рада накладає вето,
Немов несе Указ до туалету.
Дограється! Її в наступний раз
Упхають в історичний унітаз.

*

Павлик Морозов і Саша Мороз —
Хлопці з одного загону.
Далі хай мчить собі їх паровоз,
А ми помахаєм з перону.

*

Петро Симоненко кричати звик,
Коли ще сидів за кермом обкому,
І стає на трибуну, як на броньовик,
Щоб не дати пощади нікому.

*

Зганьбили давно депутатські мандати,
Нездатні нічого народові дати,
Діячі, що давно всіх людей ошукали,
Сновигають по залу, немов шакали.

*

Перш ніж канути в Лету,
Що ж натворили вони?
Хотіли накласти вето,
А наклали в штани.

*

Хоч як демократію не погань
Довго і нудно,
Зробити це так, як Довгань,
Тямущій людині трудно.

*

Радує думка одна,
Що вібрує на грані прозріння:
Коли вже впадемо до дна,
Сповільняться темпи падіння.

*

Ставши на комуністичні котурни,
Демократів ганьбить — не складає труду.
Саме тому знов маємо урни
З прахом Конституційного суду.

*

Я не знаю, хто більше набрид —
Чи то Марченко, чи то Брит.
Але знаю: давно набридла
Агресивна активність бидла.

*

Говорили про все потроху,
Хто б на трибуну не вліз,
Прояснивши сутність епохи —
Непогамовний балакунізм.

*

Хто говорить багато і всує
І літає, як мокра курка,
Той залюбки голосує
За кожного придурка.

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів