КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів

Борис ОЛІЙНИК

Народився 22 жовтня 1935 р. в с. Зачепилівці Новосанжарського району на Полтавщині. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Тривалий час був секретарем Спілки письменників України. Обирався депутатом Верховної Ради України кількох скликань. Голова Фонду культури України. Нагороджений орденами та медалями. Герой України.
Автор понад двох десятків поетичних збірок, двотомника вибраних творів, книжки літературно-критичних статей «Планета поезія» та ін. Поезії Б. Олійника перекладалися багатьма мовами світу.
Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка та премії імені М. Островського.

МАРШ П’ЯТОЇ КОЛОНИ

Де ви днесь,
панове коммутанти* —
Видатні міняйли прапорів?
На яку адресу вам писати,
Між яких ловити кольорів?

Кажуть, в радикалів грають нерви,
Коли ви, впадаючи у шал,
Пієте натхненно
«Ще не вмерла»,
Як учора —
«Інтернацьонал».
Кажуть, ви тепер б’єте поклони
Так же ревно,
як у ті часи
Били у церквах святі ікони
І сукали дулі в небесі.

Гей, пильнуйте, хлопці-радикали, —
В коммутантів незмінима суть:
Нас вони
учора
продавали,
Вас вони
узавтра
продадуть.
Спогадаймо пору незабутню,
Як вони в серпневу зорепадь
Обміняли зірку п’ятикутню
На місця
в колоні нумер п’ять.
І вони ж,
як дійде до порубу, —
Не змигнувши оком, без сум’ять
Обміняють вашого тризуба
На місця
в колоні нумер п’ять.

Голубаво-жовті і червоні,
Чуєте:
під маршів перегуд
Коммутанти п’ятої колони
Продаватись весело ідуть!

І, піднявши заздоровні чари,
Як тоді, в серпневу зорепадь,
їх вітають радо яничари, —
Запасні
колони нумер п’ять!

* Термін походить від «комуніст» і «мутант», себто перевертень.

ТРЕТІ

Знову чорне вивели на біле,
Біле — заплювали в чорноту.
Пики одне одному набили
За свою! За правду!! За святу!!!

Спогадали рани і зарубки.
Виставили кожному борги, —
І взялися зводить порахунки,
Ревно наминаючи боки.

Доки на мечі кували рала,
На тризуби — молоти й серпи,
Треті загребущо рвали й крали
Від ракет, ікон — і до сапи.

Треті підкидали знизу хмизу,
Зводили, як бевзів, у лоби:
— А отам — колишній блюдолиза,
А отам — теперішній.
Лови! —

І ловили, і трощили яро
Щелепи, заводи і горшки.
А тим часом треті — рвали й крали
Надбане горбами за віки.

Раптом спогадали про Вкраїну.
Глянули — руками розвели:
— Хто ж це нам побив горшки і спини,
Хто ж це нашу хату розвалив?! —

І шукають лютими очима
Ворогів нових
за три межі.
А тим часом
треті
за плечима
Ділять між собою бариші.

НЕ ОЗИВАЙТЕ...

На отчі креси темна сила суне,
А наша совість спить собі, німа.
...Не озивайте Ім’я Бога всує,
Коли в душі
Його давно нема.

Уже й дідів своїх
у дурні взули
Онуки мудрі,
сплюнувши з губи.
...Не озивай ім’я Народу всує,
Коли ти пам’ять Роду розгубив.

І в час, коли прощення за провини
Молитиме у Божої Руки, —
Не озивайте всує Україну,
Аби не всохли ваші язики.

* * *

Чи нам і справді
вже забракло слів,
Що пишем, не читаючи, закони?
...А в Україні більшає ослів
І скоро й зовсім виведуться коні.

Чи не тому і плодяться «зірки»,
Ані на гран не маючи кебети,
Що в солов’ї пошилися шпаки,
А в графомани подались поети?

До КАВА З ПЕРЦЕМ Альманах київських сатириків і гумористів