Браво мадам!

Невизнані світила наукових закутків схиляють перед вами свої науково спрямовані голови. Ви - наша Жанна Д'Арк!

Дарма, що походите з хохлацького роду. Силою свого ума і таланту рвонули далі. Аж у царство... зоології. У світ всякого повзучого, виючого, рохкаючого, гавкаючого. І нас, вчорашніх гречкосіїв, зовете за собою. І вчите. Зоологічної любові до всього, що далі від рідного. І зоологічної ненависті до всього, що далі від чужого. Ви справжня інтернаціоналістка. І, справжня науковка. Про це говорить кожне слово вашої статті «Чи треба перекладати Пушкіна?»

Бач, хохли репані. Чого захотіли. Науку на свою націоналістичну мову перевести. Правильно кажете: «Нізащо!» Наука - категорія інтернаціональна. І має бути описана тільки російською мовою. Скрізь. І навіть там. За бугром.
А то хочеш для своєї дисертації «позичити» щось із чужої - шукай перекладача. Він утридорога з тебе дере. І розумника з себе корчить: «Що ти за вчений, що своїх думок не маєш? Чужі крадеш?..» Фрайєр-поліглот...
І, правду кажучи, наука по-українськи не звучить. Какось - нє такось. Не хвата слів. Нема точного перекладу.
Наприклад, науковий вислів: «У тебя не варит башка». Перекладають: «У тебе в голові бракує клепки».
По-перше, втрачається експресивне слово «не варит».
По-друге, не кожен знає, що таке клепка.
А по-третє, не звучить. Так само, як не звучить українською мовою науковий вислів Козьми Пруткова:
«Всякая человеческая голова подобна желудку: одна переваривает входящую в оную пищу, а другая от нее засоряется.» Або ж науковий термін: «Розтуда твою...» І так далі. При перекладі втрачає, говорячи вашими словами, «художню цінність».
І вообще. Треба, щоб в усьому світі була тільки російська мова. Економніше. І легше. На голову.

Вітя Царапкін, правда, каже, що нема гіршої послуги для мови російського народу, як недолугі потуги боротьби за неї інтернаціональних холуїв і відщепенців інших народів. І наводить (для чого - не второпаю) слова К. Паустовського: «По отношению каждого человека к своєму языку можно совершенно точно судить не только о его культурном уровне, но и о его гражданской ценности». Але я Віті Царапкіну не дуже вірю. Бо він друг Вані Молдавана. А той, звісно, з націоналістичними вибриками. За національністю українець. Прізвище має Молдаван. Дружина у нього гагаузка. А російського нічого.
Отож, нам з вами, мадам, ще боротися і боротися. Але ми віримо, що, маючи такий потенціальний науковий щит, як ви, поборемо.

На знак поваги до Жанни Д'Арк орлеанці назвали її Орлеанською дівою. Ми виявляємо свою повагу до вас, ваших поглядів і присвоюємо вам почесний титул шулявсько-борщагівоької солом'яної діви! Хай буде так!

Альберт Собаченков, аспірант, бувший хохол, а тепер русский.