Гуморески

Олег ЗЛОБІН

“Cало України”
(Сценарій телерепортажу)

Перші роки української незалежності. Піднесення національної самосвідомості. В Києві з”являється багато нових приватних закладів, досі незнайомих і незвичних, але дуже цікавих. Серед різноманіття фірм, трастів, ресторанів, казіно зустічаються неочікувані шедеври.

На Подолі, в історичному центрі Києва, з”явився дивний салон-магазин “Сало України”. Люди з цікавістю заходять туди, і чутки про нього розходяться по місту.

Національне телебачення не могло стояти осторонь від таких подій, і до салону прямує бригада телерепортерів.
Телерепортер з оператором заходять до магазину. В дверях їх зустрічає хазяїн – колоритний український козак з вусами, і просить заходити.

Телерепортер:
— Здрастуйте, ми хочемо зняти сюжет про Ваш чудовий салон. Чи не розкажете Ви нам про нього?
— Так, заходьте, заходьте. Наше сало до Вашої камери!
— О, тут так незвичайно! Це вітрина, чи експозиція? (Наводить камеру на вітрину з різноманітним салом.)
— Так, так, це сало.Сало звідусіль, зі всієї України: це — подільске, це – запорізьке, це – волинське, гуцульське, навіть кримське…
— А що, в Криму є сало?
— Ні, нема – все тут.
— А!.. А це що? (Показує на стіну з фотографіями свиней).
— Це найкращі рекордсмени, що дають сало державі! “Хряки України!”
— Що?
— Так, а поряд ви бачите їхні досянгення. Такого сала нема ніде! Аж на 10 пальців! (Показує здоровенний шмат сала.)
— А як Вам це вдалося?
— Висока національна свідомість!
— Як це?
— Це коли свиня усвідомлює незалежність на 10 пальців більше за людину!
— А…
— Ось, дивіться (Показує на іншу галерею). От: сало врятувало людину!
— Як?
— Це випадки з життя реальних людей, які, завдяки салу, чи то живі лишилися, чи зробили щось героїчне. Ну ось, наприклад: тричі Герой Радянського Союзу Кожедуб їсть сало!
— А!.. А це що за вітрина? (багато сортів сала)
— Це — інтернаціональна експозиція. Сало по-угорски, сало по-хорватськи, сало по-якутськи…
— Що???
— Ну коли морда від сала запливла так, що очей не видно, як у якута.
— А… дуже цікаво. А покуштувати можна?
— Так, так, тільки руками не чіпати, це ж експонати!
— Да… (Проходять далі до залу.) А це що? (Репортер показує на яскраву вітрину.)
— Так, дивіться, це – сало в мистецтві!
— Де?!!
— Так, ну ви ж чули: “ Шишкін “Дубовая роща”, холст, масло.” Ото ж, а в нас тут “Шишкін, "Дубовая роща", холст, сало”!
— О!!! І не здогадаєшся, так тонко!
— Та не тількі Шишкін, от Мікеланджело, Ван Гог, Венера Мілоська…
— Що, це з сала?!! (Дивиться на Венеру.)
— З чистого сала! Тільки без рук! … Навіть Сікстінська капела була в салі!..
— А що сталося?
— Нічого,.. з”їли,.. на релігіозних підставах…
— Ай, яй, яй!..
— А це – сало епохи соціалізму. Знайомі сюжети: “Сало – орудіє пролетаріату!”, “Стахановці видають сало на-гора!”, “Робочий і колхозниця з салом в руках”, “Переліт Чкалова через сало”…
— Ух ти!
— Так, і більш сучасна тематика: ”Останнє сало Перестройки”.
— О, да!
— Та ви не зважайте, проходьте далі, тут можна куштувати. (Підводить до столу. На столі тарілка і три шматочки сала.) — Пригощайтесь!
(Репортер з оператором тягнуться до сала, вони заважають один одному, мацають тарілку, камера випадає,.. починається сварка…)
Хазяїн:
— Та ви не сваріться. Я ж казав, це мистецька експозиція – сало намальоване!
(Репортер відчуває незручність):
— А що там далі за виставка? Я бачу Леніна! (Показує на погруддя Леніна.)
— Це історична експозиція. Ось тут – Ленін в салі!
— А що, він був в салі?
— Так, бував… Ось, наприклад, відомий триптих: ”Маркс, Енгельс, сало”!
— Дуже цікаво! Ніколи не думав! Ще кілька років тому такого і уявити було неможливо!
— Так,.. сало було в забороні!
— А зараз?
— Тепер можна дивитися на світ крізь сало! Ось, тут багато інших історичних осіб: Тарас Бульба, Шевченко, Богдан Хмельницький, Рабінович…
— Рабінович?!!
— Ну,.. та хіба то сало?.. (Розводить руками, демонструє "якість сала".) А от – більш сучасні діячі! Ось – перший Президент незалежної України – Леонід Макарович Кравчук, в салі!
— Це Леонід Макарович?!!
— Ні, це сало.
— О! Так у вас і сучасні політики є в салі?!!
— Так, усі там будуть! Хочете покуштувати?

(Репортер вже боїться доторкатися):

— Не треба, ми не голодні.
— Та ні, я вас запрошую до нашого ресторану. Проходьте в зал, там дуже смачні страви: 500 видів сала! Ідіть сюди!

(Репортер і оператор заходять до залу ресторану. Грає українська музика. Хазяїн підводить їх до столу. Офіціантка приносить меню. Вони сідають, і…)

Сало буде!

Опубліковано:
Журнал “Україна”,
№ 12/2003 — 1/2004,
(ч.1974-1975),
грудень-січень 2003/04 рік,
Київ
http://www.zlobas.narod.ru/salo.html