Гуморески

Олег ЗАВ'ЯЗКІН
Та, те, той

— Не ходіть, нень, туди, дядько клунка одбере. Ішли б уже до больнички, нень. Ач як той випинається. І я з вами, нень. Я ж казав. Казав.
...
— Осьо візьму клунок, дайте, нень, нень. Надсилу вам. А то той вискочить і замерзне — як дощем січе, ачте. Не загубиться докумєнт, осьо. Дайте клунка, га.
...
— Отам-от на тролєйбус. Я в тітки спитався. Сіли б та їхали до больнички. Не тре’, нень, майданом. Одбере дядько клунка — куди, га, пропав докумєнт.
...
— Тре’, нень, того у больниці кинути. І Валєра лаяться не буде. І бить не буде. Усе ‘дно їсти нема чого. Га, нень.
...
— І кажу: не пустять у хустці. Їй-бо. Давайте на тролєйбус колупаться. Ачте, з грошима йдуть усі. Та нень. Та.
...
— Докумєнт унизу, під хлібом. Як їхали, теплий ще був. І болить, і болить вам, і тяжко... Якби я більший був, того б краще замість вас у пузі попоносив. Вам би легше, і у больниці киселю мені дали б. А погано, а не так той лежить — у районі сказали, га... Що вам на тому майдані. Нень. Нень.
...
— Давайте отут сядемо, біля одоробла цього. Нень, а люд туди-сюди кочує. Із пляшечок ссуть. І телефоном ба-ля-ля. Отам — туди — веду. Веду, нень.
...
— Як ви ще не сліпі були, нень, як ще Валєри не було, ото як їли білі бабині перепічки, то бачили, а зараз, а зараз, га. От розкажу: небо чорне, ліхтарі білі, люду повно, літерки марні миготять, вітер з міліції фуражки дере. Сядьте осьо на лаву, коли муляє.
...
— Я так собі зрозумів: не те це місто, нень. Не туди прибрели. І тролєйбуса не видко. Ніч, нень. Підводьтеся, га. А підводьтеся. Нень. Може, той поспить трохи і не болітиме, поки я вам больнички десь пошукаю.
...
— Нень...

Листопадом 2007