Гуморески

Олег ЗАВ'ЯЗКІН
Анатема
Памфлет-інвектива

Усім московським попам присвячую

Пливе він між базарними ятками, черевом розсуває люд, пускає бороду по вітру віялом, і ведуть його попід руки двійко волохатих чортенят — руде та чорняве, крутять хвостиками, а руде ще й накульгує на праву задню ратичку.
— Аще не увіруєте, не внідете... Почім осьо рибка червоненька?... Бога не боїшся!..
Кивне чортенятам, а ті напохваті: руденьке клунок підносить, чорняве — грошиками шелестить.
— Толцитеся й отверзеться... А што ви дєлаєте вєчером, дєвушка?..
Чортенята й тут напохваті: руде телефончик записує, чорняве — грошима шелестить.
— Господу помолімся... Худо, бабушка? Пожертвуй на церкву русскую ізначальную, єже во Третєм Римє собі Христа іметь... Пожертвуй, помолюся за упокой... вот блядь... за здравіє раби Божої...
А чортенята собі: чорняве м’яту гривню в гаманець пхає, а руде бабусі дулі крутить...

***

— Агов, машкаро, я тебе знаю!
Сіпнувся череватий, крутнувся, баньки на лоба лізуть — нєпорядок!
— Машкаро, я тебе таки знаю!
Присіли з переляку чортенята...
...Це ти широкі хрести клав над похиленими Богдановими корогвами.
Ти хрестив у золотій купілі царя Ірода й святе ймення йому дав — Петро, щоб під каменем сим поховати вкраїнську волю.
Це ти Мазепу проклинав, і німо дивився на тебе похилений люд без роду та імени.
Ти вінчав німецьку курву з дурнуватим порфіроносцем-виродком, щоб покручей повно по Вкраїні пустити.
Це ти напучував преславне воїнство муштроване, і лискучішим було твоє одіння за московські багнети...
— Машкаро, я тебе як облупленого знаю!..
...Це ти славив „самодєржавіє, православіє, народность” і прикладав масного пальця до хвостика Емського указу.
Ти шмагав нагайкою пейсатих юдеїв і пускав пір’я з подушок у жидівському містечку.
Це ти ревів молитви над сірим воїнством, що під гуркіт танків повзло й повзло в Україну під нечестивим знаком масонської зірки.
Ти брудними губами відспівував убієнних українців, з чиїх мертвих очей сонце так і не злизало подив.
Це ти, виваливши набік товстого язика, вищав осанну Йосьці Поскіпаному і — жарти набік — схиляв до служіння сатані тих вірних, тих — катакомбних, тих — іще недокатованих.
Ти ховав під рясою майорські погони й базграв довжелезні звіти на сірому поліційному папері, аби той, хто сповідався, не думав, падлюка, що Бог справджує дисидентів.
Це ти мастив губи шмінкою, клав лак на пещені нігті й цілував у губи неповнолітніх хлопчаків...
(Заплакали від сорому чортенята й подалися похнюплені геть.)
...Це ти продавав за бугор зброю й людей — „таки хрещених, но простих”.
Ти бенкетував з відьмами та вовкулаками і цілував у дупу самого диявола.
Це ти гнав ув Україну вагони отруйного пійла й цілі чували азійської наркоти.
Ти опосів Почаїв, Печерські гори та Святогір’я, щоб геть обібрати український люд і з таємними кур’єрами гнати золото, золото, золото у Баалову пащу Москви...
— Анатема тобі, машкаро!..
— Да я тєбє, сука, ща пасть порву!.. — заревів жрець, став геть буряковий, задер бороду й учепився в свій наперсний хрест...
...і луснув, і важкий сморід потоком ринув по базару.
А потім війнув морозний вітерець — і стало чисто, святочно і вічно...

***

Христе, Боже наш, хай святиться ім’я Твоє!

Дещо про автора памфлету Олега Зав'язкіна.

Олег Зав’язкін — прозаїк, поет. Народився 20 квітня 1971 року в місті  Макіївці Донецької області. Закінчив медичне училище, після служби в лавах Збройних Сил (1990-1992) кілька років працював фельдшером «швидкої допомоги». 1998 р. закінчив заочне відділення філологічного факультету Донецького державного університету.
Зараз працює заступником головного редактора видавництва «БАО» (Донецьк).

Має публікації українською та російською мовами в журналах «Кальміус» (Донецьк), «Многоточие» (Донецьк), «Дикое Поле» (Донецьк), «Соты» (Київ), «Крещатик» (Німеччина), «Солнечное сплетение» (Ізраїль), «Арион» (Москва), «Далекосхідна хвиля» (Хабаровськ); альманасі «Освобожденный Улисс: русская поэзия за пределами России» (Москва, «Новое литературное обозрение», 2005); у «Книге донецкой прозы», збірнику «Донецька хвиля на Амурі» (Хабаровськ, 2007 р.) та ін.
Автор збірки прози «Жереб Енея», збірки поезій «Українавтика, або Оптимістична плавба» (Національна спілка письменників України, журнал «Донбас», Донецьк, 2005), роману «Круги на траве» («Донеччина», 2006).

Олег Зав’язкін — майстер дошкульних памфлетів, спрямованих  проти неоколоністичних зазіхань «зведеного брата москаля».  Деякі з цих творів стали широко відомими в Україні та в східній і західній діаспорах («Меру-мур: Відповідь меру міста Москви Лужкову», «Мій зведений брат Москаль» та ін.). Памфлет-інвектива «Анатема» направлений проти зазіхань московських попів на нашу Українську церкву.
Олег Завя’зкін — Член Національної  спілки письменників України. Лауреат «Русской премии» у жанрі поезії (2007 р.).

Вадим Оліфіренко, критик, член Національної Спілки письменників України