На першу сторінку

Гуморески

Микола ЮРЧИШИН
Досвід — велике діло

На вісімдесят четвертий повернуло Євдокії Петрівні Булочці, а вона нівроку, така ж метка і рухлива, як у молодості. А головне, як і тоді, проявляє інтерес до життя, всім цікавиться. Її односельці на Чернігівщині й досі пам’ятають, як вирощувала колись Булочка кормові буряки в місцевому колгоспі. Інші прополювали міжряддя абияк, щоб скоріше додому гайнути, а Дуся з трьома своїми дочками жодного бур’янця не залишала.
— Ну й дивачка, — кивали в її бік. — Гадає, в передовики виб’ється.
Але, як кажуть, добре сміється той, хто сміється останній. На полі, закріпленому за Євдокією Петрівною, буряки вродили по 800 центнерів з гектара, в інших — лише по 350. Про успіхи Булочки пишуть у газетах, її портрет з’являється на районній Дошці пошани. Одержує вона і солідну грошову винагороду.
Наступного року з Євдокії Петрівни вже не сміялися, а, навпаки, переймали її досвід. У кінцевому результаті колгосп вийшов у передовики з вирощування кормових буряків не тільки в районі, а й в області. А голові правління Никифору Герасимовичу Ниточці було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Через деякий час керівник господарства викликав до себе Булочку. Мовляв, твоя, Дусю, заслуга, що я став Героєм, спасибі тобі. А чи не могла б ще раз виручити: на молочнотоварну ферму перейти працювати. І довести решті доярок, що жирність молока таки можна значно підвищити.
Одержавши «бойове» завдання, Євдокія Петрівна взялася його виконувати. Якщо її подруги по фермі не моргнувши й оком доливали в молоко водичку, то Булочка не гналася за валом, а чесно здавала натуральне молоко на переробку. А з настанням літа не шкодувала своїм корівкам зеленої ріпакової маси. Жирність молока в її групі сягнула 5 відсотків — небувалого досі в колгоспі рекорду. А відтак — чималенька доплата до її основного заробітку. Це зачепило «честь і гідність» інших доярок, і вони гуртом почали вмовляти голову колгоспу розширити площі під ріпаком, щоб молоко від усіх корівок мало таку ж жирність. Умовили. Відтоді всі доярки стали краще заробляти, бо дбали про якість, а Никифора Герасимовича за високі досягнення у тваринництві нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.
Уже десятий рік Євдокія Петрівна проживає у висотному будинку в столиці із сім’єю старшої дочки Людмили. Але й тут не може спокійно всидіти. Інші бабці примостяться на лавочках і можуть пробазікати цілісінький день, а Булочка, поки не обійде за будь-якої погоди кілька разів навколо 650-квартирного будинку, спати не ляже. До цього привчила ще шістьох бабусь, бо, вважає, поки людина живе, має рухатись.
А оце нещодавно сусіди зустріли біля під’їзду Євдокію Петрівну з величезним мішком за плечима.
— Що такого габаритного накупили? — запитали з цікавістю.
— Одноразовий посуд.
— А навіщо стільки? Невже у далекий туристичний похід зібралися? — кинули жартома.
— Невже ви, людоньки, газет не читаєте, радіо не слухаєте, телевізора не дивитеся? — відповіла на те Булочка. — Незабаром тарифи на комунальні послуги зростуть. Серед них і на гарячу воду. Так от, я підрахувала, що набагато дешевше буде користуватись одноразовим посудом, ніж, скажімо, щодня мити фаянсовий чи емальований. Оце зараз розвантажусь і ще кілька ходок зроблю.
Реакція була миттєва. Через кілька хвилин до магазину з величезними мішками попрямували по одноразовий посуд голова кооперативу Ганна Бігунець, консьєржки Нонна Рубченко, Вероніка Задворна та Катерина Плакса. Навздогін, шкутильгаючи на праву ногу, поспішав сантехнік Ігор Тимоха. А за ним — ще чоловік із тридцять.

— Досвід — велике діло, — кинула їм услід Євдокія Петрівна. — Отож учіться, поки я ще жива, — не помилитесь!

Повернутись до розділу "Гуморески"

Куштуйте на здоров'я!

Намалював —Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення — Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 2007—2012.