Гуморески

Микола ЯНЕНКО.
«Волоцюга»

— Ой, яку я почула новину.
— Яку?
— Таку, що й не повірите.
— Та невже? Кажіть скоріше, бо лопну від нетерпіння.
— Та кажу ж... Кажу... Оце пішла на пошту приліпити на конверт марку, а гаманця забула. Куряча пам’ять стала...
— Про пам’ять пізніше розкажете. Ви — про головне. Про новину.
— Як про новину, то й про новину... Іван Гаврилович — злісний аліментник.
— Отакої! Не може такого бути.
— Я теж так думала. Але на пошті підгледіла, як він платив гроші по аліментних повідомленнях.
— А ви нічого не переплутали?
— На власні очі бачила.
— Якщо так, то світ перевернувся догори копитами.
— А ми ж вважали, що поряднішої людини, як Іван Гаврилович, в нашому селищі немає.
— Такий тихий та сумирний.
— У тихому болоті, виявляється, чорти водяться.
— І роботящий чоловік.
— На таких і клюють жінки, а потім каються, бо в гульвіс на лобі не написано, що вони — перекотиполе.
— І коли ж він встигав?
— Такі знають, як і коли стрибати в гречку.
— Мабуть, таки знають.
— Хіба ж час від часу не їздив Іван Григорович ніби в лікарню.
— І свата ніби провідував.
— І кума.
— А, виявляється, то все для маскування.
— Пригадую, одного разу приїздила й до нього ловка молодичка. В дочки йому годиться...
— Та ви що?
— Їй-бо-присійбо.
— Правда, наробила вона репету, але Іван Григорович швидко її вговтав, задобрив — напакував сумку гостинців і провів до автобуса.
— Не інакше, як заборгував аліменти, от вона і вчинила скандал.
— Аби ж то одній платив, а то аж п’ятьом.
— П’ятьом?! Оце то нашкодив!
— А тепер доношує старі штани, бо на нові не залишається грошей.
— Догулявся...
До жінок підійшла захекана молодичка:
— Х-ху... Застоялась у черзі за тюлькою, ледве не запізнилась на автобус. І чиї це ви тут перемиваєте кісточки?
— Ой, щоб ви знали... Щоб ви знали...
— Що таке?
— Хто б міг подумати. Виявляється, Іван Григорович — волоцюга. П’ятьом молодичкам пристарався діток, а тепер платить аліменти...
— Та побійтеся Бога! То його синок збився з пуття, а батькові шкода внуків, от і розплачується за синові гріхи...

смт Попільня Житомирської області.

"Сільські вісті"