Гуморески

Володимир ТРОХИМЕНКО
Солодкі гречаники

Одного дня біля клубу на дошці оголошень з’явилося таке: «Сьогодні відбудеться зустріч-диспут з ученими на тему: «Новітні технології в сільському господарстві».
Надворі був січень, роботи мало, й люди сходилися на клич об’яви.
У клубі гамірно, як на пташиному базарі. І ось за столом президії з’явилися двоє невідомих, а з ними й директор сільгосппідприємства «Маяк» Микола Твердохліб. У залі стало тихо, як у вусі. Один з прибулих — низенький з чорним чубом та волоссям до плечей, другий — середнього зросту, лисий.
З-за столу підвівся керівник господарства.
— До нас прибула група вчених з агроекономічного інституту. Вони хочуть дати нам науково обґрунтовані рекомендації, як в умовах реформи збільшити врожаї на полях, отримувати більше молока й м’яса на фермах і таке інше. Надаю слово керівникові групи Аполлону Вікентійовичу Нахрапкіну.
Учений попорпався в купі паперів, погладив лисину й почав:
— Висновків і пропозицій ми накопичили цілу низку. Якщо зазирнути в далеку перспективу й оглянутися на ближчу ретроспективу стосовно вашого рільництва через призму глибокої оранки з погляду на сівозміни, то такий підхід не викликає сумніву — врожай буде!
Візьмімо вирощування гречки. При стабілізації цього питання з належною концентрацією хімізації та меліорації досягнення гарантуємо незаперечні.
Тепер перейдемо до тваринництва. Лактація тих же первісток при активізації фуражирів та доярок є багатообіцяючим фактором у виробництві продукції. А коли все це розглянути в площині достатнього раціону стосовно вашого регіону, то тут виходить на перший план твердий плюс.
Кілька слів хочу сказати про бджільництво. Якщо зробити глибоко ґрунтовний аналіз цього напряму у вашому господарстві, то в потенції при рекультивації бджолосімей можна добре зводити дебет з кредитом. А що ж виходить на момент? Працьовита комаха, як показує економічно-статистичний аналіз, трудиться тільки впівсили своїх можливостей. А то спить. І це при такому великому виробничому потенціалі! Тут порушується сам принцип: хто не працює, той не їсть. Бо та хитра комаха їсть і під час відпочинку.
Допускати такого не можна. Треба примусити бджіл працювати цілорічно. Правда, тут можуть заважати природні фактори — скажімо, зима зі снігом та морозом. Але й тут можна знайти вихід. Треба поля вашого господарства, на яких можна буде вирощувати технічно-медоносні культури, а саме: гречку, соняшник, конюшину та інші, зробити критими на зразок теплиць. А по краях липи посадити. Тоді буде гречка, буде липа, буде й мед. Гречано-липовий. Будуть і гречаники з медом.
Промовець замовк і всівся за столом президії. Присутні мовчки переглядалися, знизували плечима й чекали, що ж воно буде далі. Нарешті тишу порушив керівник господарства Микола Твердо¬хліб.
— Може, є в кого запитання чи якісь міркування або пропозиції?
Зі свого місця підвівся коваль Микита Притика. Поволі обвів залу поглядом.
Хтось позаду вигукнув:
— Ну скажи, Микито, сіра свито, не соромся.
— Воно, звісно, сказати можна. Говорив тут товариш гість таке, що нехай йому грець, аж потилиця в мене засвербіла. Що то вчена голова! Так от, стосовно лактації відносно рекультивації, то воно тут жодної катавасії. Тільки ніяк не второпаю, матері його ковінька, як ота лактація й рекультивація вміститься у бджолиному царстві серед зими на гречаному полі та ще й поміж липами.
За столом президії хутко підвівся Аполлон Нахрапкін і сердито вигукнув:
— Я бачу, громадянин... як його?..
— Притика, — підказав керівник «Маяка».
— Громадянин Притика не розуміє, про що йдеться, й починає сіяти всякий непотріб між наукою та виробництвом.
— Який такий непотріб я сію, матері вашій хрін до риби? — розлютився коваль.
Поруч коваля хутко підвівся комбайнер Гаврило Книш.
— Що таке непотріб і як його сіяти, ми не знаємо. А от хліб сіяти й збирати вміємо. А по-вашому, товариші вчені, серед зими на вербі груші поростуть, а на осиці кислиці.
У залі почав наростати гамір. І тут підняла руку агроном Марія Моторна.
— Чому ви й такі, як ви, до нас їздите? — звернулася вона до гостей. — Бо ми багаті. Бо ми не розікрали, не прогуляли, не розтягли, не пропили, а зберегли своє господарство. Вшнипилися, занадилися, й за кожне слово вам подавай гроші або корову. Ви, шановні, поверніть голоблі свого вченого воза до сусіднього села Недогарки. Там на полях у бур’янах вовки виють, а на фермах ні ратиці — лиш вітер гуляє. Там і радьте. А то пристали, як смола до воза.
Зала зірвалася хвилею оплесків. Гості поспішно залишали свої місця. Коваль Микита Притика з усієї сили плескав у долоні, аж комбайнер Гаврило Книш вуха затулив.
— Чого клепаєш? Дивись, долоні порепалися! Чого радієш? Завтра інші приїдуть.