Гуморески

Ірина ТКАЧЕНКО
Життя-шиття, або Лист Фрейдові

Здрастуй, дідусю Фрейд. Пише тобі (ага, зрадів, — не Ванька і навіть не Жуков — у них-бо проблем уже немає) простий Електораб.
Страшно мені, дідусю. Міжвиборство у нас. Боюся надвір вийти: з одного боку виїдиний простір, з другого — плацдаром, уздовж доріг міліціонари стоять...
Телевізор увімкнеш — законодіви з трибуни про щось волають, по кутках гомеопартії шушукаються, двомовленість обговорюють, депутато спікетром розмахує... А назви телепередач чого варті: хепіцентр, підробиці, четвертуальна влада. Журналестощі з екрана так і капають. Коротше, суцільна мас-комедія.
А сни які ниньки снитися почали! От учора привидівся мені соблазень... Страшно. Як дожити до кінця виборів? Хоча, коли подумати, це ж буде і початком. Тільки чого? Боюся, що й ти, дідусю Фрейд, не відповіси.
Тому — не треба забирати мене звідси. «Печальный демон сдох в изгнанье»... Пам’ятаєш? А я жити хочу. Тому не поїду. І не клич.