Гуморески

Савелій ЦИПІН
Гіпнотизер

Святково вбраний Токарчук ішов вулицею з пакунком, перев’язаним червоною стрічкою. Раптом його покликали. Токарчук озирнувся і побачив свого колишнього однокашника Зубченка, з яким не зустрічався уже кілька років. Того нелегко впізнати — колись худий і засмиканий, походив нині на вгодованого кота з популярного мультфільму.
— А я знаю, до кого це ти поспішаєш, — сказав Зубченко. — До Дмитревського.
— Як ти здогадався?
— Так і я оце до нього.
— На ювілей і, даруй, — з порожніми руками? — подивувався Токарчук.
— Зараз порожні, а за п’ять хвилин будуть повні, — мовив Зубченко. — Він відійшов до найближчої галантерейної ятки. — Що б подарувати тому Дмитревському? Перебереш ціну — йому наб’єш, недобереш — себе осоромиш. Так, дівчино, мені електричну бритву — найдорожчу, й оті парфуми для чоловіків. І покладіть усе це, будь ласка, в цей пакет.
Затим Зубченко перейшов до ятки з продуктами. Там узяв пляшку коньяку і велику коробку шоколадних цукерок. На базарчику біля зупинки вибрав букет троянд.
— Ну, ти даєш, — здивувався Токарчук. — Вони тобі все це дають за так.
— Спробували б не дати! — глумливо мовив Зубченко.
— А ти хто такий — гіпнотизер?
Податкову інспекцію, друже, треба знати в обличчя!