Гуморески

Костянтин СМОЛІН
На базарі

На наш базар можна ходити, як на видовище. Я так і роблю. Восени, у жовтні, він цвіте пишно, буяє соковитими фарбами. Сільські жінки понакладали у відра з горою добірної цибулі. Більшої, меншої. Маленької, дрібненької.

— А почім?

— По грошах. Беріть, не пожалкуєте. Будете згадувать, іще прийдете. Дуже
добра. Аж солодка.

— А це чого?

— Від ціни. Така дешева, аж солодка.

Далі — петрушка. Корені товстіші за кукурудзяні качани, листя густе, темно-зелене.

— Як ви її вирощуєте? У мене на грядці, немов олівці.

Хазяйка задоволено всміхається:

— Ми вміємо.

— Та видно ж. Поділіться секретом.

— А ми молимось.

— Як це?

— Дуже просто. Тільки-но з’явиться повний місяць, виходимо вночі на город, стаємо на коліна, руки — до неба: рости, петрушко, велика і ще більша.

Поруч сопе бабуся. Картоплю продає.

— Не вірте, — шепоче, — вона у них, мабуть, із буряками схрещена.

— Хіба це можливо?

— Тепер усьому навчилися. Садять поруч коренеплоди петрушки й кормових буряків, от вони й перезапилюються.

У ряду картоплю продає чи не кожна друга жінка.

— А що це за сорт? Така гарна.

— Ми сорти переважно по сусідках визначаємо.

— Це ж як?

— Яка сусідка дала на насіння, так і картопля називається. Маньчина, Ольжина, Гальчина.

— Гарно!

— Та не дуже. На кутку сім Гальок і майже у кожної чоловік Микола. От і розберись із тими сортами. Та головне не назва. Аби смачна була. А ми поганої не тримаємо.

Повертаюсь назад вздовж ряду. Скромному чоловікові надокучило стиха рекламувати свою цибулю, тож він заходився горланити на весь базар:

— Ципляйте кубульку, ципляйте кубульку! Хто з базару без цибулі, буде мати вдома дулі!

Хазяїн петрушки теж додав голосу:

— Хто вживатиме петрушку, буде радувать подружку!

Вірші навкруги так і посипались:

— Громадяни покупці, діставайте гаманці, розкривайте торбу та купляйте моркву!

Доведеться купувати, аби дулі не хапати. Недарма ж на базар прийшов.

с. Юшки
Кагарлицького району
Київської області.

"Сільські вісті" 2009.05.22