Гуморески

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ
Водні процедури

Наслухавшись різних партійних програм з обіцянками, що будуть і в нас золоті гори, мої сусіди Сидорчук і Петренко вирішили всерйоз узятися за власне здоров’я. У його зміцненні друзі вбачали єдиний шанс дожити до тих прекрасних часів.
— Будемо бігати! — рішуче відсунув кухоль з пивом Сидорчук.
— І не просто бігати, а й займатися водними процедурами! — не менш рішуче розчавив недопалок Петренко.
— Точно! Зранку підтюпцем берегом Ворскли, біля мосту купаємося і тим само маршрутом назад....
Уже наступного дня ранкову тишу тут розбудили дві пари ніг, що пролопотіли вузенькою стежиною вздовж річки. Ентузіазм Сидорчука не знав меж: зриваючи на ходу із себе одіж, він з розгону шубовснув у воду... Спантеличений Петренко відхекувався на березі й деякий час спостерігав за тим, що відбувається у воді. Звідти лунали слова, схожі на матюки, що ними, як з’ясувалося, коли Сидорчук почав підгрібати до берега, вони й виявилися.
— Х-х-хо-лод-но! — вицокував він зубами, виконуючи унікальні хореографічні вправи, намагаючись потрапити ногою в холошу.
Вигляд друга остаточно відбив у Петренка бажання роздягатися.
— З-з-зі-грі-тис-ся б! — продовжував стогнати Сидорчук.
— Це можна, — з радістю погодився Петренко, шморгнувши носом у бік «Шашличної»...
Випивши по сто п’ятдесят, друзі й справді добре зігрілися...
...Наступного ранку можна було бачити, як двоє у спортивних костюмах якось нерішуче походжали берегом, присідали, мацали воду, чухали потилиці...
— Холодно, — сказав один.
— Холодно.
— Зігріємось?
— Зігріємось!
І вони з радісним хеканням помчали до «Шашличної».
А ще через день Сидорчук і Петренко мчали туди, вже не завертаючи до річки...