Гуморески

Михайло ПРУДНИК

НЕ ЧЕКАВ!

Завідуючий відділом культури газети "Вечірні двісті" Максим Перістий підпер рукою голову й довго роздивлявся крізь великі окуляри студента-практиканта Сашка Грюкаленка.

— І чого вас в інституті вчать? — нарешті взяв зі столу матеріал майбутнього журналіста. — Це що?..

— Розповідь про співака Павла Крикунця! — засовався на стільці студент.

— І хто буде її читати?

— Усі!!! — аж закашлявся Грюкаленко.

— Ви впевнені?..

— Ну, може, хтось і не зверне уваги... Не всі ж люблять мистецтво...

— Ніхто не прочитає, якщо будемо підсовувати ось такі мармелади! — завідуючий розклав перед собою аркуші. — Що це за назва — "Окрилює успіх"? Де інтрига? Треба озаголовити так, щоб кров холола в жилах, щоб у лисих остання волосина дибки ставала... Наприклад... "З гадюкою за пазухою!" Звучить?!

— Звучить! Але до чого тут змія? — закліпав студент.

— То вже ваші проблеми. Придумайте щось! Мовляв, колись у співака пропав голос. І одного дня дружина кинула йому зміюку за пазуху. Він як заверещить! І голос — з’явився... Відтоді виступає тільки з рептилією за пазухою...

— Але Крикунець не...

— А що ви за нього переживаєте?! Ви про наших читачів подбайте! Треба, щоб вони "Вечірні двісті" один в одного з руками виривали!.. Так... Тепер ось ви пишете, що Крикунець почав співати в дитячому садочку, а потім у шкільному хорі... Кому це цікаво? Ви хіба у дитсадку самі "Козу-дерезу" не виспівували?!. Я теж горлав так, що няні вуха подушками затуляли. Давайте напишемо: "До десяти років Крикунець був глухим, сліпим і німим..."

— Цебто як?!. — відвисла щелепа у студента-практиканта.

— А ще — без рук і без ніг! — увійшов у раж завідуючий відділом.

— Як же він на сцену виходитиме без ніг?!.

— Ну гаразд, нехай буде з руками-ногами, але сліпий і глухий. І не вимовлятиме дев’ятнадцяти літер. Тут вставте кілька слів про нетрадиційну медицину і про повне зцілення... Читачі це люблять!

— Але ж Крикунець як прочитає, то може й справді втратити голос!

— Та що ви за нього печетеся? Для нас головне — читач, читач і ще сто разів — читач! Далі... Ось абзац, що співак скромний, їздить на вітчизняному "Мерседесі" — тобто "Таврії". Добре, що не написали — на самокаті чи триколісному велосипеді. Навпаки, напишіть: "Останнім часом у Крикунця вкрали два "Форди", "Тойоту", "БМВ". А на "Феррарі" він упав з мосту у воду і тільки тому, що звалився на зграю гусей, котрі там плавали, залишився живим..." Ви зрозуміли? Пишіть у такому дусі... І не забудьте вставити кілька фактів про секс і алкоголь... А я підправлю...

Через кілька днів у газеті "Вечірні двісті" з’явився матеріал про співака за підписом Сашка Грюкаленка. Студент-практикант не знаходив місця. Коли йшов вулицею, то йому здавалося, що за кожним деревом, за кожним кущем стоїть співак Крикунець із зарядженою базукою в руках. А коли дзвонив телефон, Сашко брав трубку як бомбу, яка ось-ось має вибухнути... голосом розлюченого Крикунця.

І співак зателефонував. Десь через місяць.

— Ну, старина, — почув Грюкаленко бадьорий баритон співака, — не чекав від тебе такого, не чекав! Казав, студент-практикант. А виявилося — справжній майстер пера! Талант! Дякую за публікацію! Тепер на моїх концертах аншлаг. До речі, навіть змію довелося купити... Може, черкнеш про мене кілька слів ще в одну тиражну газету?..

Ошелешений "талант" усе ще тримав трубку біля вуха, хоча в ній уже хвилин зо п’ять лунали короткі гудки...