Гуморески

Михайло ПРУДНИК

ЗА БУЙКОМ

Підвернулася мені путівка на курорт. Пільгова. "Чому, думаю, не поїхати? Інші он на Багамах смажаться. А я хоч на нашому курорті погріюся".

Поїхав.

Поїхав нормальним чоловіком, поїхав Гришею, а повернувся громадянином Г. Бурдейком.

Про різні процедури, мазі, грязі розказувати не буду. У нашому селищі тієї грязюки після кожного дощу по самі вуха Будь-якому санаторію — вмитися...

Я про пляж.

Пляж культурний, чистий. Усі жінки в закордонних купальниках, чоловіки у плавках швейного об’єднання "Ловелас". Праворуч — пісочок, ліворуч — водичка. А на водичці — човен з таким здоровилом, який через кожних п’ять хвилин сонно обводить ввірену йому акваторію поглядом і бубонить у мегафон:

— Громадяни, не запливайте за буйки!

Слухав я його, слухав, а потім і подумав: а хто він такий, щоб тут командувати?!

— Теж мені командир знайшовся! У нас — свобода. Хочу — пливу, хочу — на пісочку лежу.

І я поплив. Як криголам, розганяючи медуз. За буйок. Чую, лепече:

— Громадянине в синіх плавках, не запливайте за буйок!

Ага, думаю, злякався. І беру курс на нейтральні води. Коли — за мною на всіх парах мчить. Підплив і веслом перед носом розмахує.

— Ти що, на сонці перегрівся? — питає.

— Ні, — відповідаю.

— Подивися на себе, ненормальний! — і в човен мене тягне. Глянув я на себе. Боже-е-ечки! Весь у синіх плямах, як маскувальний халат!

— Що це означає?!

— А те, що на комбінаті "Наша синька" очисні споруди вийшли з ладу. Аварійний викид синьки. Казав же, не запливайте за буйок.

— Хто так каже?! Ви на тому буйку повинні сидіти і всіх до берега веслами відганяти! А не хропіти біля берега у човні!

На березі я глянув у люстерко і остовпів: під очима наче хто розчавив два баклажани.

Черговий санаторію не пустив мене на територію.

Що, пару флаконів "Гвоздики" од комарів смиконув? І як ви той одеколон цмулите?!

Я дихнув.

На територію мене пропустили.

Але тут почали обурюватися відпочиваючі:

— Алкоголікам не місце серед нас!..

Мене затіпало від обурення, і я побіг до директора комбінату "Наша синька".

— Ваша робота?

Він глянув на плями через лупу і признався:

— Наша!

— Чим можна змити?

— Синька артикулу 384844-Б іде на експорт. У нас нічим змити не можна. Є, правда, за кордоном розчинник СТО-50. Але дорого коштує.

— А хто мене такого за кордон пустить?

— Абсолютно з вами згоден, але нічим допомогти не можу.

— А компенсація, а моральні збитки?

— Я уже зазнав покарання. Ось, будь ласка, мене оштрафовано — на два прожиткові мінімуми. Комбінат змушений був надати мені матеріальну допомогу, щоб покрити збитки... Отже, бувайте здорові!

Коли я приїхав додому, дружина, побачивши мене, знепритомніла. На роботі погрожують направити мене на примусове лікування від алкоголізму, бо плями під очима так і не зникли. Дільничний міліціонер вечорами кружляє навколо нашого будинку і, коли я проходжу мимо, принюхується, як до балона з газом...

А ви кажете — гласність і демократія! Яка ж це гласність, коли тільки кажуть: "Не запливайте за буйок!" — і не пояснюють — чому. Бо за буйками, виявляється, у нас ще казна-що твориться...