Гуморески

Михайло ПРУДНИК
Сорокапартійний Микита

Тут така ситуація. Сьогодні партій – як опеньків на пеньку. У людей од того в головах макітриться: яку вибрати, в яку вступити, до котрої пристати? Мій знайомий дід Микита мудро вчинив – записався одразу в сорок партій.

– Може, – каже, – колись якась до влади прилипне. Пільги своїм партійцям встановить. А я керівництву відразу партійний квиток під носа: "Ось – дивіться! Був у перших лавах із часів заснування... Підтримував, боровся, страждав..." Слава Богу, партійні внески платити не треба. А то б і пенсії не вистачило. Одна біда: сутужно стає, коли різні там мітинги і маніфестації починають усі проводити. Не встигаєш. Тільки на одному одгалабалакаєш – на інший доводиться бігти. Уже й не знаєш, кому сьогодні "Ганьба!" кричав.

– А ви не бігайте, – кажу дідові. – З телевізора все дізнаєтеся.

– Як це "з телевізора"?! – аж перелякався він. – А гроші?! Там плакатик потримаєш – гривню дадуть, лозунг довірять – три гривні одержуєш. А буває, й обдурять. День прокиснеш під дощем, охрипнеш від крику... А тобі – дулю з маком. Порядку немає... Я оце думаю: непогано б було, якби створили спеціальну організацію для проведення різних мітингів. Щоб ніякої стихії. Щоб усе під контролем. Приходить, приміром, у цю організацію лідер тієї чи іншої партії й каже:

– Хочу мітинг утнути!

– Будь ласка! – відповідають йому. – На скільки учасників? З артистами чи без?

– А що, можна й з артистами?

– Запросто. Ми організація солідна. Хочете Русю? Побалакаємо з Русею. Хочете Кіркорова? Спробуємо. Треба Майкла Джексона – платіть гроші.

– Так у нас грошей не дуже...

– З того б і починали... Хор "Бузина" пропонувати вам не будемо. А під "фанеру" якогось застудженого чи заструженого артиста підберемо... Проти кого будете мітингувати?

– Проти всіх! Проти уряду, проти парламенту, проти Президента...

– А не тонка кишка?

– Так усі так... Хіба ми гірші?

– Вибирайте гасла! Ось, будь ласка...

– Ось ці, ці й оці... А є такі, щоб ого-го-го?! Щоб усі зразу у відставку пішли?

– Поки що немає...

– А жаль...

– Та-а-ак... Вам мітинг із трансляцією по телебаченню?

– Аякже – з трансляцією! Обов’язково з трансляцією!!!

– По якому каналу, скільки хвилин?

– ?!

– Швидше думайте...

– По всіх!!!

– Так ви ж казали, що грошенят малувато.

– Для цього знайдемо.

– Гаразд... Вам із мордобоєм чи без?

– Тобто?..

– Ну, з бійкою чи без? Може, комусь зуб треба вибити, під оком "баклажан" поставити?

– А можна?

– Якщо треба – зробимо. Не бійтеся, зуби будуть несправжні. Синець – теж. У нас спеціалісти. Це, так би мовити, спецефекти. Ми все можемо. Працюємо з гарантією... Тільки гроші – на бочку...

– А потім, щоб оті гроші – всім, хто на мітингу відпрацював... По-чесному... – зітхнув дід Микита. – А так... Ну, я з вами забалакався. Побіжу. О дванадцятій одна партія біля цирку народ збирає...

... Побіг.

Що не кажіть, а для сорокапартійного Микити гарна-таки штука – наші мітинги.

"Сільські вісті"