Гуморески

Федір МАКІВЧУК
Думати завжди корисно

Посімейство любителя автотуризму, їдучи літом у Крим, зупинилося у готелі «Зелений гай» на ночівлю.
От батько і каже вісімнадцятирічному Жоржику, студентові філософського факультету, флегматику і мислителю:
— Ми з мамою переночуємо в готелі, а ти, синку, лишишся на ніч у машині. Тільки не спи, Жоржику, бо тут, кажуть, вештаються такі художники, що на ходу підметки рвуть. Виспишся завтра по дорозі.
— Добре, папа, я не засну, я буду собі думати.
Десь опівночі батько підходить до вікна й гукає:
— Жоржику, ти не спиш?
— Я не сплю, папа.
— А що ти робиш?
— Думаю собі.
— Про що ж ти думаєш?
— Думаю, чи доїдемо завтра до Алушти.
— Ну добре, думай собі, тільки не спи.
Десь за годину батько знову коло вікна.
— Жоржику, ти не спиш?
— Я не сплю, папа.
— А що ти робиш?
— Думаю собі.
— Про що ж ти думаєш зараз?
— Думаю, яка тепер може бути температура води в Чорному морі.
— Добре, думай собі далі, тільки не спи.
На світанку батько знову гукає з вікна:
— Жоржику, ти ще не заснув?
— Ні, папа.
— А що ти робиш?
— Думаю собі.
— А про що ж ти зараз думаєш?
— Думаю, чи заїдемо завтра до Алушти.
— А чому ти знову про це думаєш?
— А вночі, папа, хтось усі чотири скати з нашої «Волги» зняв.