Гуморески

Микола ЛУКОМЕЦЬ
«Дерьовня»

Екскурсанти за день притомилися, й у салоні автобуса вщух гомін. Лише водій, якому не терпілося поскоріше добратися додому в місто, невдоволено сипав тиради на адресу шофера автобуса, що їхав попереду:
— Погляньте, людоньки, що він витворяє! Точно «дерьовня». Сам повзе, наче черепаха, й іншим не дає нормально їхати! Та ще й петляє по дорозі, як п’яний бичок, не дає себе обігнати. І хто отаких, котрі, мабуть, купили посвідчення водія, випускає на трасу! Я їм і велосипеда не доручив би, хай би їздили на соняшнику. Ось обжену і все скажу, що про нього думаю.
Водій натиснув на «газ», порівнявся з кабіною автобуса «дерьовні». Пасажири принишкли в очікуванні «делікатної» розмови. Та раптом водій розплився в усмішці:
— О-о-о, це ви, тату! Доброго вам здоров’я! Якими ж це вітрами занесло в наші краї? На екскурсію, кажете, везете людей. А я — з екскурсії. Удома все нормально? Як мати? От і добре. Радий бачити вас. Завтра зізвонимося. Не буду вас обганяти, їдьте попереду, бо таки дорога з вибоїнами. Попутного вам вітру...
А до пасажирів, зніяковіло знизавши плечима:
— От вам і «дерьовня». Буває ж отаке...

с. Деріївка
Онуфріївського району
Кіровоградської області.

"Сільські вісті"