Гуморески

Віталій КРАСНЮК
Свіженька гумореска

З життя артистів

У розмовному жанрі через дефіцит високохудожнього репертуару інколи трапляються смішні казуси. Всі артисти намагаються читати відомих авторів, і з цього народжується ще один гумористичний сюжет. Наші метри-розмовники беруть участь в усіх концертних заходах столиці. Домовляються, на котру годину під’їхати, виступлять і біжать далі заробляти гроші. В одному залі йде концерт, ведучий оголошує, що на сцені — народний артист України Володимир Литвинов.
— Дорогі друзі! Я вам продекламую чудовий твір патріарха українського гумору Павла Прокоповича Глазового, який буквально кілька годин тому написав цю гумореску спеціально для мене. Отож: «Водить батько зоопарком хлопчика малого...»
Прочитав. Публіка аплодує, артист уклонився, побіг. Концерт іде далі.
Ось за кулісами з’являється народна артистка України Неоніла Крюкова. Адміністратор радіє, оголошують її вихід. Ніла Вікторівна виступає, заводить публіку і насамкінець каже:
— А тепер, шановне товариство, я вам прочитаю одну свіженьку річ, буквально з-під пера нашого метра естради Павла Глазового, яку він саме для мене написав. Дуже симпатичний твір... «Водить батько зоопарком хлопчика малого...»
Прочитала. Люди в залі перезирнулись, але поаплодували. Артистка побігла далі. Концерт триває.
У роздягальню забігає народний артист Анатолій Паламаренко, на ходу перевдягається, шнурує черевики, адміністратор переживає, щоб артист устиг вийти на сцену. Оголошують його ім’я, читець перед очима публіки:
— Доброго дня, любі мої шанувальники, я так до вас поспішав, щоб зробити невеличкий сюрприз. Я тільки-но від Павла Прокоповича Глазового, який вам також передає щирі вітання, і як дарунок від нього прочитаю ось цю нову гумореску. Вона написана саме для мене, навіть чорнило не встигло висохнути на папері... «Водить батько зоопарком хлопчика малого...»
У залі повна тиша, люди здивовано переглядаються, міністерське начальство насупило брови, адміністратор за кулісами позеленів… І раптом вибух гомеричного сміху! Публіка лежить. Артист думає, що то від його читання, ще більше натискає на слово, тримає паузи. Хтось крізь сміх не витримує:
— Та скільки той батько сина водитиме? Він що, заблукав?
Артист дочитав, уклонився, побіг. Ось надходить іще артист — Микола Невідничий.
Адміністратор до нього: «Колю, що читаєш сьогодні?»
— О-о-о, сьогодні в мене чудова річ, публіка лежатиме. Я оце тільки-но від Павла Прокоповича Глазового...
Адміністратор хапається за серце:
— І ти хочеш водити? Мене з роботи звільнять.
— А що, вже до мене водили?
— Водили так, що невідомо, чи й вийдуть із того зоопарку. Цирк на дроті, їй-бо...