Гуморески

Іван ДЕРЕВ’ЯНКО
Збоку видніше

Ці слова в якості аргументу — як цвях. Його «забивають» у суперечках, коли треба довести непохитність власної точки зору. Їх глибокий зміст я усвідомив ще в юності... Восени 1943-го німці відступили од нашого села, і бої покотилися далі на Захід. Ще не встиг розвіятися пороховий дим, а на колгоспному подвір’ї зійшлися місцеві авторитети — конюхи дядько Павло і дядько Яків.

На їхню думку, фашистів можна було гнати без зупинки аж до Дніпра. А вони зачепилися на тому боці річки Гайчук і дві доби стримували наступ наших військ.

Чому? В дядька Якова на це були залізні доводи. Він сказав:

— Якби наші зайшли відтіль, а то вони пішли туди. От діло й лопнуло!

— Онтошо! — вставив і дядько Павло своє улюблене слівце.

Почувши авторитетний коментар боїв, я замислився: чому це конюхи знають, як треба воювати, а генерали не в курсі? І ще тоді збагнув просту істину: збоку, дійсно, видніше.

м. Запоріжжя.

"Сільські вісті"