Гуморески

Микола ДЕМ’ЯНЕНКО.
600 місць для 1300 людей

На своїй майже п’ятдесятирічній педагогічній ниві чого тільки я не набачився. Якось приймав вступний екзамен в одному з педінститутів. Заходить висока, дебела дівчина, зачепилась за поріг і поточилась аж до столу. Сміятись незручно. Запитую:
— Як ваше прізвище?
— Дурноляп, — з іскрою гумору відповіла абітурієнтка.
Ситуація відразу ж розрядилася.
На вступних екзаменах писали твір. Мої колеги забирали шпаргалки в абітурієнтів, і тих, хто ними користувався, безжально виганяли. Я тоді був аспірантом. Час від часу виходжу з аудиторії — то за крейдою, то за папером. Одного хлопця вигнали, він виходить страшенно злий. Бурчить щось собі під ніс. Я теж виходжу, йдемо поруч. Він мені співчуває:
— Тебе теж вигнали? От собаки!..
Був ще й такий випадок. Викладач читає лекцію. З заднього ряду студент кричить:
— Голосніше! Погано чути!
— Воно вам треба? — запитує лектор.
Між іншим, вузівських лекторів гумористи класифікують таким чином: лектор-кінь, лектор-соловей і лектор-півень. Лектор-кінь: устромить, так би мовити, голову в торбу з вівсом і читає, тобто весь час прикований до конспекту. Лектор-соловей — щось виспівує, не заглядаючи до написаного. Лектор-півень — клюне і подивиться на аудиторію, знову клюне і знову подивиться...
А ось ще один кумедний випадок. Молодий викладач після аспірантури читає у вузі першу лекцію. Виголосив її на 15 хвилин раніше визначеного часу і розгубився: а далі що? Пішов хутенько в деканат, звернувся до декана:
— Що мені робити? Я вже прочитав лекцію, ще залишається п’ятнадцять хвилин.
— Розказуйте анекдоти! — порадив йому дотепний декан.
І на завершення зі свого записника «огорошень»: «Оголошується прийом студентів до вузу. У нас є гуртожиток на 600 місць, в котрому ми вільно розмістимо 1300 людей».

м. Бердянськ Запорізької області.

"Сільські вісті"