Гуморески

Василь АВСТРІЯНСЬКИЙ
Воював вуйко з сороками

Вуйко Іван каже, що ходить він, розкарячивши ноги, бо наносився важких мішків із картоплею. Мовляв, вони й нагнули його до землі та викривили підковою ноги. Я підтакую Іванові, співчуваю, а в самого так і стоїть перед очима тополя і вуйко на ній.

Це коли винесло його туди воювати з сорочим гніздом. Бо знизу ніяк не міг дістати: кидав каміння, пробував дістати довжелезною жердиною, але нічого з того не виходило. Сороки копошилися собі на тополі й виплоджували сороченят.

А сердитий був вуйко на птахів, бо якась капосна личина вкрала в нього троє курчат. Хоч і не застукав на місці злочину сороку, але був переконаний, що то її робота. Мовляв, горобець курча не поцупить, а сорока здатна на таке.

Одне слово, вирок сорокам було винесено, а от виконати його вуйко ніяк не міг. Доки минулої весни загодя, поки у гнізді не було ні яєць, ні пташенят, вирішив будь-що позбутися його. Якось таки довмівся видертись на дерево. Доліз майже до гнізда, виплеснув під нього із пляшечки трохи гасу і чиркнув сірником.

Отут все й скоїлось. Спалахнуло під гніздом. Але загорілося й під вуйком, бо гас по стовбуру стікав донизу. Вуйко застрекотав сорокою і пошурхотів по стовбуру на землю. Тільки шматки вати від фуфайки та гноти від штанів
позалишалися на корі. Упав у кашу з розталого снігу й заходився в ній качатися, доки погасив пожежу на собі. А тоді вже й майнув у хату з розкаряченими ногами.

Ох і дісталося ж йому від жінки! "Я тобі, – каже, – купила нові штани, а ти, старий недоумок, їх спалив! Не міг зняти, як ліз на тополю?!"

Більше двох тижнів пролежав вуйко без штанів на животі, а жінка весь цей час змащувала йому пухирі гусячим салом, а тоді кольнула Івана: "На тім салі я мала смажити тобі млинці, та потратила на чортзна-що. Тепер будеш їсти дулю з маком".

А сороки таки виплодились. Їхньому гнізду ніщо не зашкодило, бо в ньому, коли вуйко його підпалював, було повно снігу.

Нині Іван знову поглядає сердито на тополю, та я його відводжу подалі від гріха.

– Ви ж дивіться, – кажу. – Не беріть важкого на спину, а дурного в голову, бо цього разу точно підвередитесь і ноги геть стануть рогачем...

с. Василівка Сокирянського району
Чернівецької області.

"Сільські вісті"