ОЙ, КУМЕ, КУМЕ, ДОБРА ГОРІЛКА!

Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
- Не може бути!
- То ж вип’ємо, друзi!
*
Ми тут зібралися, щоб випити. То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
*
Ословi дуже хотiлося  пити i їсти. Пiшов вiн до  річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав - і помер.
- То ж не будемо  ослами: спочатку вип’ємо, а  потім закусимо!
*
Кожна випита чарка - це цвях, забитий в нашу домовину. Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
*
Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом,  згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, - і ніяк не можу згадати.
- Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
*
Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
*