ВИБРАНІ—56
У дочки кращі
Розмовляють два приятелі:
— Тобі подобаються ніжки Буша?
— Ні. У його дочки кращі.
Чотири стихії
— Скажи, які ти знаєш стихії? — запитує учитель
учня.
— Вогонь, вода, повітр’я і... горілка.
— А чому горілка?
— Бо коли тато нап’ється, то мама каже, що він у своїй стихії.
Кращий варіант
— Донечко, виходь заміж за Миколу, — радить
мама. — Він завжди знає, чого хоче.
— О ні! Краще я вийду заміж за Михайла — він завжди знає,
чого хочу я.
Економний
Розмовляють двоє пасажирів у потязі:
— Ви не палите, здоров’я бережете?
— Ні, гроші на горілку економлю.
Чесність
У ресторані чоловік раптом запитує:
— Ніхто не загубив пачки грошей, перев’язаної стрічкою?
Один відвідувач одразу підбіг з криком:
— Так-так, я загубив!!!
— Ось ваша стрічка.
Страхування
— Сусіде, що ви скажете?
Я застрахував своє обійстя від вогню і граду. —
Вогонь — це я розумію, — каже той, — але як ви зробите град?
Обережно з подарунком
Батьки дарують синові на Новий рік піаніно:
— Це дуже дорогий інструмент, — каже тато. — Тож ти, будь
ласка, поводься з ним обережно!
— Не хвилюйся, тату! — відповідає хлопець. — Я до нього
навіть не доторкнуся.
Велика спадщина
— Чи правда, що Гриць помер?
— Так. Усе, що мав, лишив дитячому будинкові.
— І багато лишив?
— П’ятьох дітей.
Прибуток від музики
— Музична освіта вашої дочки коштувала багато
грошей, але, певно, тепер вона заробляє непогано, — каже
чоловік до сусіда.
— О так! Коло нас живе один професор, так він платить їй
по десять гривень за годину, коли хоче мати спокій.
Правду, і тільки правду
— Звинувачуваний, чи правда, що ви назвали
пана Миколу дурнем?
— Правда, пане суддя! Я завжди кажу правду.
Хвора нога цінніша
Чоловік питає молодого жебрака:
— Чого ви жебрачите?
— У мене хвора нога.
— Але ж у вас здорові руки, ви могли б працювати, а не старцювати.
— Міг би. Але одна хвора нога дає мені більше, ніж дві здорові
руки.
Розвиток бізнесу
Перехожий питається жебрака:
— Чого це ви тримаєте в руках одразу два капелюхи?
— Це я відкрив філію.
Вагома підстава
— У кого ти зустрічатимеш Новий рік? — запитує
чоловік приятеля.
— Напевно, у Петра.
— Чому?
— Бо він отримав тринадцяту зарплату.
Далі