На першу сторінку

ВИБРАНІ—40

Працюють за трьох

— Привіт. Як справи?
— Погано. Начальник хоче, щоб ми працювали за трьох.
— А скільки вас?
— П’ятеро.


Не корч ідіота

— Прошу пана, скажіть своєму синові, щоб він мене не передражнював.
— Сину, скільки разів тобі казати: не корч із себе ідіота!

***

Розмовляють двоє політологів:
— В ідею комунізму вкралася помилка!
— Я з вами абсолютно погоджуюся. Пам’ятаєте пісню: «Наш паровоз вперед лети, в комуні остановка...»?
— Пам’ятаю. І де ж тут помилка?
— Як де?! Паровози ж не літають!


Є всі прикмети

Чоловік прибігає до відділення міліції:
— Мене пограбовано!
— А чи не бачили ви часом, як виглядає злодій?
— Як не бачив?! У мене й фотокартка є: ось — у фаті і білій сукні! А біля неї я...


Підпис під чеком

У банку. Стара бабуся має підписати чек і не знає, як це зробити.
— Підпишіть так, — пояснюють їй, — як зазвичай підписуєте листи.
Жінка погодилась і вивела на банківському документі: «Цілую вас усіх. Ваша любляча бабуся».


Думав, що помер

— Як ви могли вкрасти велосипед, що стояв біля воріт цвинтаря? — запитує суддя підсудного.
— Я думав, що його власник помер.


Де четвертий?

— Сусідко, сусідко! Троє ваших хлопчиків залізли до моєї комори.
— О Боже! А де ж четвертий?

***

Учитель запитує школяра:
— Що буде із залізом, якщо його залишити на подвір’ї, нічим не накривши?
— Воно заіржавіє.
— Правильно. А якщо залишити золото?
— Воно зникне.


Нічого страшного

— Мій чоловік — моряк. Одинадцять місяців на рік він у морі і лише місяць — на березі.
— О, пані, уявляю, як ви страждаєте!
— Нічого страшного. На щастя, половину відпустки він проводить у батьків.

Напали розбійники

Учень приходить на урок із запізненням.
— Що трапилося? — запитує вчитель.
— На мене напали озброєні розбійники.
— І що ж вони в тебе забрали?
— Домашнє завдання.


Не може бути

Зустрічаються троє мисливців.
— Я вчора застрелив такого здоровенного зайця, як бугай, — каже один.
— Може бути, — погоджуються інші.
— А я вчора вполював такого кабана, як слон, — хвалиться другий.
— Може бути, — погоджуються приятелі.
— А я вчора йду і бачу: стоять три жінки і мовчать, — каже третій.
— Не може бути! — в один голос вигукують двоє.


Чудово співає

— Я знав одного мисливця, — розповідає приятель приятелеві, — який так гарно наслідував спів пташок, що вони літали за ним по лісу, коли він виходив на полювання.
— Здивував! — скептично мовить той. — Он мій приятель так чудово співає півнем, що коли він кричить «ку-ку-рі-ку!», то сходить сонце.


Найбільший брехун

На мості перехожий звертається до рибалки:
— Клює?
— Ще й як! Лише вчора я впіймав тут сорок п’ять рибин.
— А ви знаєте, хто я?
— Ні!
— Я місцевий суддя і власник маєтку.
— А ви знаєте, хто я?
— Ні!
— Я найбільший брехун у цьому краї.


Шарик розповідав

Розмовляють мисливці:
— Знаєш, а мій Сірко читає газети! — каже перший.
— Знаю! — відповідає другий. — Мені мій Шарик розповідав.


Зубна сигналізація

«Новий рускій» приходить до зубного лікаря. Сів у крісло, рота роззявив... Лікар аж остовпів — зуби в нього платинові та діамантові, мостики — золоті.
— То що, пане, будемо лікувати? — запитує лікар.
— Нічого!
— ???
— Сигналізацію будемо ставити.


Скільки працюючих?

— Професоре, скажіть, будь ласка, скільки працюючих у вашому інституті?
— Гадаю, відсотків шістдесят.


Запам’ятався... пасок

— Що тобі найбільше запам’яталося з періоду шкільного життя? — запитує чоловік свого приятеля. Трохи подумавши, той відповідає:
— Батьків пасок.


Платне навчання

Дружина каже чоловікові:
— А наш син став добре вчитися з тих пір, як ми почали платити йому за добрі оцінки...
— Так, — погоджується той, — але мені здається, що він увійшов у пай з учителем.


Носить без передплати

— Ти знаєш, — каже чоловік жінці, — наш собака став щодня приносити свіжі газети.
— Не перехвалюй. Це роблять багато собак.
— Так, але ж ми не передплачували жодної газети.


Як з’явилися люди

Дідусь каже онукові:
— Я розповім тобі, як Бог сотворив чоловіка і жінку.
— Я знаю, — відповідає онук. — Розкажіть краще, як з’явилася третя людина.

Далі

Куштуйте на здоров'я!

Намалював —Валентин ІВАНОВ.
Ідея та наповнення — Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ©, 2007—2012.