Євген ДУДАР
НА РУЇНАХ СОВІСТІ

"Однако сегодня русским на "братской "Украине, по сути запрещают говорить на родном языке. И речь идет не просто о признании или непризнании русского языка вторым государственным – службам спасения Республики Украина категорически запрещено реагировать на русское "спасите", лишь на украинское "рятуйте"…
Александр Ржешевский,
"На руинах толерантности", "Литературная газета".

Та "братская" Україна вже так допекла "старшому братові". Місця живого нема. То "краде газ". То курей дохлих "родичу" підкидає. Помісною церквою дражнить. НАТОм лякає. Що там вже говорити про тих бідолашних російських й неросійських "русскоязичніках", які ледве животіють у "Республікє Украіна".

Уявіть, ходить "русскій", або ж "нерусскій русскоязичнік" Києвом, "матерью городов русскіх", а тут скрізь оте варварське "южноє нарєчіє". Бідному "русскоязичніку", який придибав сюди з-під Глевахи, терміново треба дізнатися, де знаходиться громадський туалет.
– Скажітє, пужалоста, – питає перехожого, – чі лі єсть здєся десь, щоб по-малєнькому?
У перехожого очі заблищали вогнем "зоологічного націоналізму":
– Спитаєш українською мовою, ворожа твоя душа. то скажу...
І поки "русскоязичнік" з-під Глевахи добирає українські слова, то перепитувати вже пізно. Отаке дикунство у самій столиці "рєспублікі"...
Або ж учителька історії із Севастополя зустрічає допустим, на Хрещатику подібного до нардепа Колісниченка:
– Здравствуте! Как приятно видеть вас…
– Тс-с-с!– притулив пальця до губ нардеп.– Вокруг национализм, антисемитизм,
ксенофобия. Мракобесы-националисты постоянно вдалбывают людям в головы о враждебном отношении со стороны России…
Бідна вчителька із Севастополя почала заікатися. Прибігла на вокзал:
– Пожалуйста, извините, что я на русском, мне билет на Крым…
– Не вибачаю! – категорично відрубала молода касирка з явно націоналістичними рисами обляччя. – Є розпорядження міністра – хто не звертається державною мовою, квитка не давати...
Отаке варварство і "мракобєсіє"...
Та найстрашніше" мракобєсіє" в"государственных службах спасения Республики Украина". Скажу вам майже правду. Я сам був свідком цього"мракобєсія"... Уявляєте, бачу тоне хтось подібній на отого Александра Ржешевского. Дуже подібний. Тоне і репетує: "С п а с и т е!". А молодий дебелий рятувальників вус не дує.
– Чого не рятуєте?! – майже кричу.
– А зачем силы-то тратить?– спокійно відповідає той. – Гавно не тонет....

29 грудня 2006 р .Київ.