Євген ДУДАР

Розумні краяни!

Звертаємося до розумних, бо з практики на хуторі «Мозамбік» знаємо, що «Баран, навіть круторогий, — все одно баран...»
Як Ви зрозуміли, громадськість хутора «Мозамбік» живе, в основному, народною творчістю.
Що народ витворить — те й вип'є.
Словом, вживаємо лише свою. Підтримуємо вітчизняного виробника. І спортивну форму. «Заочна шахова олімпіада».
Змагаємося з верхами. Хто кого?
У верхах — всі «грос-мейстери».
У низах — суцільний «мат».
А ситуація — патова.
Народне прислів'я гласить: «Глупота стає попереду. Щоб її всі бачили. Розум стає позаду. Щоб бачити всіх».
Чого ж тоді майже в усіх газетах на фото попереду завжди керівні особи? І чи завжди можна вірити народним прислів'ям?
Один з найкерівніших, що мітить у спасителі України, хвалиться: «У мене ще є клепка у голові...»
«Клепка» — ще не «бочка», «Бочка» — це коли є всі «клепки», і всі нормальні.
Паливна криза. Десь не було якоїсь «клепки». І потекла «бочка». А тут, «...як грім з ясного неба — жнива...» Хто ж сподівався, що в цьому році знову будуть жнива...
Дехто дивується, що при всіх системах «вони» пробиваються у «верхи». І постійно «на плаву».
Закон фізики. Пустопорожнє завжди плаває зверху.
Та опустимося до низів.
Народне прислів'я каже: «Селянин ріже курку тоді, коли він хворий, або ж... хвора курка».
Із західної Європи до нас йдуть мільйони курячих ніжок. Про що це свідчить?
Про те, що наші селяни і наші кури абсолютно здорові.
А «там» — епідемія. Пошесть...
... Поїмо їхні «ніжки», то й своїх курей почнемо різати.
Якось виходить так, що ми й хвороби своєї не маємо. Все чиюсь підхоплюємо. То сибірку, то європейку.
Мавпуємо.
До речі, сенсацію чули? Американський вчений навчив мавпу говорити.
А деякі наші вчені самі не можуть навчитися. Рідної мови.
Звісно, мавпі легше. Вона не має «старшого брата», її не обсіли «мавпи-русскоязичники». На її психіку не тиснуть мавпи-шовіністи. На її долі не грають мавпи-сіоністи. Вона не має комплексу меншовартості. І мавпа має почуття власної гідності — що від неї пішли нормальні люди.
Потім, мавпа вивчила не українську, а англійську, це набагато легше. Наші мавпи також англійську вивчають запросто. А своєю два слова зліпити не можуть.
Ми постійно живемо чужим розумом. Щоб чужинці постійно жили нашим хлібом.
Росія нас вчила соціалізму. Америка нас вчить капіталізму.
Нібито ми такі недоумкуваті.
А давайте критично. Чи не маємо свого розуму? Та ще якого!
Про те, скільки геніїв, талантів чи просто винахідників дав світові наш народ, говорити не будемо. Будемо про те, хто нас вчить. І як ми засвоюємо.
Якщо ми вже щось взяли, то навіки.
Приклад із соціалізмом. Маркс признався, що своєю теорією пожартував. І сам від неї відмовився. Росія, яка нам цю теорію почепила на шию, також від неї відмовилася. А наші марксомани так запопадливо вивернули хребта уліво, що жодна медицина світу не може поставити його на місце.
Приклад із капіталізмом. Були «совками». Профанами.
Живого долара не бачили. Золото називали «жовтим дияволом».
І ось лише той «диявол» нам підморгнув, рвонули так, що куди там американцям.
Їхній Клінтон. Двічі Президент Америки — позичає гроші, щоб сяку-таку хату купити. Наш .Назаренко. Ще й кандидатом у Президенти не був. А закупив пів-Голлівуду. Став «звіздою» Америки. Весь капіталістичний світ дивується: де вчорашній пролетарці взяв стільки мільйонів?! То кому у кого треба вчитися?.
Правда, у нас дехто запевняє, що Лазаренка «взули».
Підсунули йому кількадесят мільйонів, літак — лети у Голлівуд.
Лише тут. Президентові не заважай.
«Покажіть мені того «шевця» і я сам попрошуся, аби мене «взули». — Каже Петя Зябка. — І не треба до Голлівуду. Я пересиджу на хуторі «Мозамбік». Всю президентську кампанію.
Можу й зачинитися в погребі. Аби світ бачив, як наша держава відчайдушне бореться з корупціонерами...»
Наша біда — це наше постійне самобичування.
«Верхи» батькують «низи», що ті нічого не хочуть.
«Низи» батькують «верхи», що ті нічого не можуть.
А «можуть», «не можуть» — питання відносні. Для одного «не можуть». Для іншого — «можуть».
Для крикунів з опозиційної політичної печі наш владний Олімп «нічого не може». І «не діє». «За час владарювання перетворив Україну на масові народні гуляння. По базарах. І суцільні шоу. Під патронатом найвищого патрона...»
Для отих, що «під патронатом», «Олімп» — «діючий». І вони масово шоуменять і шаманять «за діючого»!..
А «народні маси» масово переконані, що: «Діло — табак» і довів до цього» головний табачник України».
Але «маси» ніяк не можуть зрозуміти, що винні вони самі.
Бо дуже люблять «локшину». На вухах. І вітер. В голові. Особливо «Вихри враждебные...» Особливо, коли ті «вихри» вдувають їм у голови зачумлені вітрогони.
У наших «мас» особлива любов до ідіотів. І їхніх лозунгів.
Пригадуєте: «Все вирощене — зберегти!»
І ніхто не питав: «Якщо не берегти, то навіщо вирощувати?..»
Ніхто не питав, що це за абракадабра «социализм с человеческим лицом?..»
Ніхто не питає, що таке «прогресивний соціалізм?..»
Ніхто не питає, чому так, що в усьому світі перед законом «недоторкані» лише божевільні. А в нас і... депутати?..
Ніхто не питає, навіщо нам стільки чиновників? Свого часу на Австралійському континенті був екологічний вибух кроликів.
Сприятливі природні умови. Мали на чому пастися.
У нас екологічний вибух чиновництва. По стільки чиновників на душу населення, що вже не вистачає душ. І більшість з них дальтоніки. Бачать лише «зелені»...
Отже, розумні краяни!
У кого ще зосталася душа. І голова. І в голові. І власна гідність.
І достойність.
Не питаймо: «Чого я, а не він?», коли треба ставати на прю.
Не питаймо: «Чого він, а не я?», коли треба за когось підняти руку!
Якби ми вчилися так, як треба, то... не жили б за принципом «маємо те, що маємо». А мали б те, чого хочемо... І те, чого заслуговуємо як великий і розумний народ...