Є така весільна пісенька: "Ви, музики, грайте, грайте, а ви, люди, чуйте…".

Оскільки мова піде про "музик " далеко не весільних, то пісеньку я дещо дофразував. Бо серед політиканів нашого часу з’явилося чимало "талантів", що грають на настроях, бідах і долях людей, маніпулюють людською свідомістю і долею самої України.

Одна "українська" парламентарка з комуністичної фракції якось заявила: "У Радянському Союзі проститутки були, але проституції , як явища, не було...". Інший депутат пояснив це тим, що радянські проститутки віддавалися не за гроші, а з ідейних переконань.

В незалежній Україні явище проституції є. Політичної. А "проститутки", в основному, переповзли з радянської дійсності. І " віддаються " вже не з ідейних переконань, а за гроші. Істина: " Хто платить гроші, той замовляє музику" є істиною і сьогодні. Тому
зрозуміло, в чию дудку дують ті "українські " політики, які воюють проти незалежності України.

На даному етапі зусилля всіх "музикантів" спрямовані проти нової влади. Пролєтарії єднаються з буржуями. Худі коти з жирними. Безбожники з попами. Параноїдні синки закатованих батьків з їхніми катами. Придуркуваті телекоментатори з "розумними докторшами наук". Злодюги з "правозахисниками" . Бандюги з "правоохоронцями". .Навіть деякі ті, що вчора на Майдані стояли за спиною Ющенка, то там, то сям тицьнуть в його бік дульку... Правда, вони ще проти нього ніби й не "грають". Вони поки що лише підігрують. Отим "музикантам"...

Ідеальної влади нема. Навіть на небесах. Інакше у світі не було б стільки чортівні. Влада буває чесна і підла, продажна і своя. У нас сьогодні влада, здається, своя . І поки що – чесна. Звісно, тим , хто віками владарював над нами це не до шмиги. Їм потрібні у нашій хаті свої наймити. Ота божевільна дудко-мегафонна какафонія політичних трупів у Верховній Раді показала, що цих наймитів ще не бракує. Смородом своїх вчорашніх ідей вони ще будуть отруювати повітря. Скаженими "воплями" намагатимуться заглушити подих вітру свободи. Але... Це, як каже Ваня Молдаван: " Останні вздохи старої Явдохи"... Усе залежатиме від нас. Чи ми "клюнемо" на ту смердючу наживку, чи нарешті провітримо від неї свою хату.

Наша сьогоднішня влада дуже заважає нашим вчорашнім гнобителям і їхнім сьогоднішнім наймитам. Її не хотіли до нас допустити. Її прагнуть від нас відірвати.
Протиющенківська і українофобська брудня, що сунула лавиною у часи кучманізму, набрала іншої форми. Стала у позу ображеної Химки.
"Чуєш шурми заграли" – прокоментував якось В. Яворівський брехи свого колеги Шурми з трибуни Верховної Ради.
"Шурми" продовжують грати: "Нова влада нічим не відрізняється від вчорашньої...
Діє старими методами... Порушує права людини..."
"Пардон! Ах, пардон! – сказав би Вітя Царапкін ес-ес–деківським ( Вітя заікається) ляндшурмістам. – Вам би радіти і стрибати, що наука ваша у ліс не пішла. Бо ви ж учора при владі були. І отой "правовий всеобуч" на практиці впроваджували ... Згадайте хоча б тероризування українських письменників..."
То чи варто обурюватися, що "нова влада довела" жінку, героїню України, до такого стану, що та прикувала себе в ліжко до мужика?..
І до речі світ ще досі не почув, який життєво-важливий орган в результаті цієї акції пошкоджено у пані Прошкуратової. Знаємо лише, що у пана Шуфрича травмована голова...

Комуністи, як завжди, б’ють у барабани революції. Якої, вони й самі не знають.
Кажуть, що соціалістичної. Але комуністи, як завжди, "послідовні". Вони думають одне, говорять інше, а роблять третє. Воюють проти сьогоднішньої "буржуазної влади". За вчорашню "буржуазну" агітували. Бо та була проросійською. А сьогоднішня – "...проамериканская. И хочет оторвать Украину от России..."

От страшна влада! Все щось відриває. То прошкуратових від різаків, то Україну від Росії. Не приведи , Господи, ще відірвуть комуністів від теорії Марксизму- Ленінізму...Ось парламентські вже погладшали, вже не кричать про "жірних котов".
Хоч і на лацканах синьо-жовтих прапорців з тризубом ще не носять, але гривні з тризубом вже беруть. У релігію кинулися. Адам Мартинюк вже цитує не Маркса, а Ісуса Христа. Катерина Самойлик православ’я захищає. Правда, поки що російське від українського. І від "державних чиновників". Які ратують за єдину помісну церкву в Україні. Навіть такий незламний комуніст, як Герасимов, закликав до "християнської моралі." Мовляв не треба піднімати питання про примирення ветеранів ОУН-УПА з ветеранами Червоної Армії. Бо це – не по-християнськи, турбувати старих людей.
Нехай спокійно доживають віку. Правда, християнська мораль ветерана Герасимова – чисто з комуністичним ухилом: ми, ветерани ЧА, ( сюди входять й ветерани НКВД, МГБ, КГБ) "спокійно доживаємо віку" у просторих помешканнях, з кількатисячними пенсіями, при повазі й увазі, а вони – ветерани ОУН-УПА нехай скнидіють, хто де і як може... Основне, щоб спокійно...

Та-ак. Демагогія хвороба страшна. І, видно, невиліковна...
"Регіонали", в основному, грають на "двуязичії". І опираються на поп-музику, Московського патріархату.

"...Что русский язык должен быть вторым государственным, как раз это не наша инициатива. Это инициатива той стороны. Разжигать сегодня в обществе такое отношение к русскому языку..." – некліпнувши оком заявляє найрегіональніший регіонал Янукович. "Проффессора", правда, зрозуміти не так легко. Якщо це влада ініціює, що російська мова повинна бути другою державною, то що вона тоді "разжигает в обществе"? А якщо така позиція щось "разжигает в обществе", то чого "оппозиція", яка "за мир і злагоду", цю тему мусує?

Запевняє головний регіонал, що сьогоднішній владі не вдасться виконати свої обіцянки – підвищити добробут людей і вивести країну із кризи. Знає оригінал, яку спадщину залишив цій в ладі і народу. Тисячі "бик-мордів" по містах і селех держави , "ТОМУ ЩО ПАТРІОТ".
Але є в " музикантів" – регіоналів джерела... фінансування. "Проффессор" признався, що вони ті ж самі, що були. Отже ті ж самій замовники "музики", що були вчора...
Якщо повірити, що польоти "Конотопської відьми" на прогресивній соціалістичній мітлі Україною оплачує всеукраїнська асоціація відьом, значить бути дуже наївним. Якщо погодитися, що ота брудна піна, яка вилітає з її чорної пащі, – безневинне тупе базікання – бути короткозорим. Вся ця скажена вібрація для того, аби розхитати державний човен, знесилити тих, хто на веслах. Тоді знайдуться політичні биндюжники, що приженуть цей човен до того берега, біля якого він гнив чотири століття.
Отже, слухайте, люди тих бродячих політичних "музик" і думайте... Для чого вони вам грають...

Тепер щодо влади. Що вона обіцяла. Чого не зробила.

Давайте повернемося до пісеньки. Не тої, якою починали. А отієї, у якій парубок дівчині перед одруженням обіцяв: і хатку, і сіножатку, і ставок, і млинок, ще й вишневий садок... То розумна дівчина знає, що хатку треба збудувати, сіножатку виплекати, ставок запрудити ,на ньому збудувати млинок, а вишневий садок – посадити. На все це треба кошти, праця і час. Вона скаже нареченому: "Давай, поєднаємо свої долі, і разом будемо цього всього старатися"... А дурна, щойно вислизнувши з-під вінця, заверещить: " Ти обіцяв! Де воно?.."

А "воно "з неба не падає... "Воно" тільки в російській народній казочці про Іванушку-дурачка, який сидить на печі, само з "блінами" в рот залітає...

8 липня 2005 р. Київ, хутір "Мозамбік".