"ЛЮБОВЬ ДО ГРОБА...."

Отже про любов...
Коханологи запевняють, що першими навесні про її з'яву повідомляють коти. Вони, звісно, не пишуть по стінах: "Катя + Вася = любовь до гроба"... Вони нявчать. Так активно і так запопадливо... Складається враження, ніби, крім котів, у природі більше нікого нема. І лише вони здатні створити мирну, любовну ідилію...
Компартійні старі "коти" України (українськими їх ніяк не назвеш - ні за нявчанням, ні за спрямуванням) зрозуміли, що потенція вже не та. Нявчи, не нявчи - любовних партнерів усе меншає. Молоде котяцтво любить інші мелодії і "бабки". На старечі прояви еротичного поклику типу: " Родина-мать зовёт опять !" відповідає: "'Пішли ви..." Вирішили вдатися до політичного педофільства - "... в умах молодых возродить былые традиции дружбы на века между Россией и Украиной...".
"Всеукраинское общественное объединение "Наследники Богдана Хмельницкого" приглашает школьников разных стран принять участие в международном конкурсе "УКРАИНА + РОССИЯ = ЛЮБОВЬ"... Ця "любовь" проголошується "...в рамках Года России в Украине." А командує "наследниками Богдана Хмельницкого'' народний депутат України Леонід Грач. Словом, "наследники" закликають дітей "разных стран" "...изложить на бумаге свои мысли о необходимости дружбы и любви между Украиной и Россией..."
Треба зауважити, що ні "дружбы", ні '"любви" між нашими народами ніхто ще, слава Богу, не скасовував. А, як гласить російське прислів'я: "Насильно мил не будешь...".
І сидить, вичитавши в Інтернеті ці заклики, у далекому Гондурасі хлоп'я, думає важку думу: "Чого ж це дружба і любов необхідні лише між Україною і Росією?" Воно ж, бідне, не знає, що Росія дуже любить любити, а Україна обожнює, коли її люблять... Воно ж нічого не відає "о многовековых корнях братских по крови и духу народов..." Скільки той "братский дух" пролив братської крові... виморив братиків по Сибірах, вимордував по гулагах... Воно ж, як і діточки в Україні та Росії, ще не усвідомлює того, що всяке коріння виплоджує своє насіння. Голодомор в тридцятих роках для українців, які гинули, був страшним нещастям, чорною ніччю. А для зграй нальотного гайвороння - найсвітлішими днями - "трупом вкрите біле поле...". Клюй - не переклюєш. Тоді й розросталася їхня популяція... І живуть вони ще й сьогодні. Бо воронячий вік, на жаль, набагато довший за людський... І з тугою каркають про "світле"' вчорашнє...
Дітей треба виховувати на правді. Вчити поважати й любити усіх добрих людей. Шанувати інших і самому шануватися. А не зазомбовувати їх насильною любов'ю до "старшого" чи "молодшого" брата, ростити із них нову зміну рабів і холуїв.
"Наследники" запитують діточок: ''...нормально ли нынешнее размежевание братских по крови и по духу народов?.."
Звісно, що у "наследников" є свої діти, онуки. Питається: чого вони, одружуючи їх, намагаються переселити в окреме приміщення, "размежевать"? Вони ж - найрідніші їм і "по крови"' і, мабуть, "по духу"'.
Дружба між сусідами найміцніша тоді, коли між ними - найнадійніша загорожа, так стверджують англійці. Загорожу споруджують не проти сусіда. А проти його свиней...
"Братский по крови и по духу" громадянам грачам, віце-спікер Державної думи п. Жириновський одвертіший. І більш зрозумілий дітям: "Мы против восстановления СССР. Мы против существования СНГ. Мы - за Российское государство. Естественно, можем сказать о границах его. Вот именно, границы бывшего СССР - это границы Российского государства... Ибо Россия стала правопреемницей СССР..."
І ще хочеться спитати "наследников", на чиї гроші вони оту "любовь" крутять. Та ж російська дума, кажуть, щоквартально виділяє біля п'ятдесяти мільйонів для проросійських об'єднань, товариств, окремих персон у незалежних державах, - колишніх республіках "Союзу". Цікаво, скільки перепадає нашим "наследникам"? І чого вони рядяться під "Хмельницкого"?
Колись хитрий "вождь світового пролетаріату" давав напутні поради своєму агенту Антонову, якого посилав в Україну. Мовляв, утирайся в довіру. Для більшого переконання, до свого прізвища додай українське - Овсієнко...
Про старих героїв згадують тоді, коди починаються нові битви.
До 300-річчя "возз'єднання України з Росією" у Тернополі спорудили пам'ятник Богданові Хмельницькому . Звісно, за вказівкою ЦК поставили його в центрі міста... Та відбарабанили святкові барабани і пам'ятник відтарабанили на околицю. Бо він "заважав" пам'ятникові Леніну. Через якийсь час Хмельницького "переселили" до Зборова. Мовляв, там він воював, там мир з поляками підписував, нехай там і стоїть. Тоді якийсь запопадливий гнучкошиєнко запідозрив, що від пам'ятника гетьманові України, у центрі міста, "попахує українським буржуазним націоналізмом". Пам'ятник забрали із центру. "Заховали" в кущах на околиці Зборова.
Отже, дорогі діточки різних народів! Спитайте дядю Грача і всіх отих "наследников", що заповів їм Богдан Хмельницький у спадщину? Невже наш славний гетьман також був "русскоязычником," що комуністичні грачі оголошують себе його "наследниками''? Чи це лише для того, аби увійти в довіру?
А ще, дорогі діточки, для більшого порозуміння між своїми ровесниками у Росії та інших країнах, читайте прекрасного російського байкаря - дідуся Крилова. Хоча б його байку "Волк на псарне". І ще прочитайте твір відомого російського поета Євгена Євтушенка "Наследники Сталина". Читайте і думайте. Бо свого часу портрет "батька народів" з дівчинкою на руках пропагували як зразок любові "вождя" до дітей. Не казали тільки, що батьків цієї дівчинки напередодні "дітолюбивий вождь" розстріляв.
Тож, дорогі діточки різних народів! Учіться жити у мирі та злагоді. Спілкуйтеся, дружіть, братайтеся. Та остерігайтеся "наследников". Бо вони в історії вже так наслідили... Навіть тоді остерігайтеся, коли вони присягаються вам у любові...